Я знаю, я згрішив. Моя любов до тебе це образа решти світу: тієї жінки, що мене боготворила і чоловіка, що тебе кохає.
Я знаю, що тепер із третьою щасливий, але чи так, як міг би із тобою. Тай чи щаслива ти? Боюсь питати. Нічого більшого аніж Привіт, не в силі вимовити. Не в силі усмішку з обличчя стерти свого, бо ти залишилась глибоко там в душі.
Пробач, ти й досі ще цвітеш в моїй уяві, і як наважитись???
