Розлогий кущ... Цвітуть троянди.
І повнять пахощами світ.
Додолу хиляться гірлянди...
Проміння сонячного цвіт.
Не просто кущ - окраса саду.
Пахучі жовті пелюстки.
Хибні думки, що символ зради
Ховають в себе ці квітки.
Троянда жовта, як світанок,
Емблема дружби, чистоти.
Серця не здатна тяжко ранить:
Занадто ніжні колючки.
Хлюпоче в склянці ніжна квітка.
А я не можу зрозуміть:
Чом розлучились тоді швидко,
Усе тривало тільки мить.
Чи, може, дарував їх рідко.
Боявсь - зів"януть у воді.
Та жовті квіти були свідком,
Як ми були ще молоді...
На них я з ніжністю дивлюся.
А плин років не спинить час..
А що тепер? Лиш посміхнуся,
Згадаю іноді про нас...
Дiйсно, гарний вiрш. Точно ви пiдмiтили, що життевi подii складаються не завжди так, як би хотiлося. Виникають асоцiацii з пiснею Софii Ротару:
Чайные розы в купе
Мне говорят о тебе
Мне говорят, как ты мне дорог.
-спогади 
І не тільки вони!..Дуже зворушливо звучить! 
