Алена Аленова.
Солоні струмочьки-
збігали по щічькам.
Самотню юнку-
покривала пітьма.
Вона ховала почуття у серці.
У танку спогадів,
тепер юна жила.
Здригались плечі,
в уже, немалечі.
Перше кохання,
перша сльоза!
Сумує сінгл в її оселі...
Крають їй душу його слова:
"Кохання- нема!"