Пробуджене весною спогляда на мене
Місто.
Крадусь крізь сірі вирізьблені тіні
Стін.
Потоком смутку і печалей давніх
Вулиць.
Горнусь, мов листя поміж тротуарних
Брил.
Не звикать тобі до гіркоти сумлінь
Людини.
І не вблагати кривдою зізнань цілого
Життя.
Ти бачитимеш все і не в одному
Літі.
Бо містом Лева звуть тебе в
Віках!
Залиш мені на згадку хоч би
Мрію.
Або ж краплинку мудрості
Життя!
Як встояв ти у лихоліття
Вирі,
Наскрізь сторіччя знісши
Побиття?
Неси крізь немічний морок
Безнадії
Та суцільну стіну туману
Забуття
Осяйний вогник Доброти й
Надії,
Як справжній світоч духовного
Життя!
______________________________
До 760-го Дня народження міста
