Я повернусь , звичайно , повернусь ...
Твоє кохання додає так сили .
Весняним вiтром в полi обернусь,
I ми з тобою будемо щасливi !
Я повернусь , ти чуєш ? повернусь!
Ти лиш чекай , це зараз так потрiбно !
Пройду крiзь сльози , крiзь вогонь , вiйну ...
I мiцно обiйму доньку i сина !
Не смiй ! не смій повiрити й на мить,
що можу я з війни не повернутись !
За вами , рідні , так душа щемить ,
Та мушу ворога зловісного позбутись !
А вiн , а він в останнi днi свої ,
Мов дикий звiр той в клітці скаженiє ,
Та я ж – укроп , лише всмiхнись менi ,
Бо навеснi ж – укроп завжди мiцнiє !
Не смiй ! не смій повiрити й на мить ,
Що переможе нині зла година !
Я житиму ! ми будем , чуєш ? жить !
I буде жити наша вільна Україна !
Тетяна Прозорова
