Забула... Забула вона все,
Що було дорогим для неї
Забула вона день і ніч
Ті спогади та дотики як річ
години, що проводила з коханим
Обійми ті, вона так прагнула любить
Ті поцілунки в темноті
Розмови лагідні, як слово мами...
Як в тій поемі Катерина
Що наш Тарасик написав...
Москаль несе біду для неї
Для нього це лише все гра...
Пройшов і рік, і два, і три вже
Чекає все вона орла
Який насправді вже забув все
З конем породить вечора...
Та щастя в любого не буде
Коханий сяде, посидить
Згадає він собі за неї
Сльози невинно пролетить
Згадає він колись за сина,
Якого вже давно нема
Буде писати милій вісті
Та адресата теж уже давно нема...
