41* (+) війна присвяту тиші наспівала…
(совісті порталу …)
Таких пастельних кольорів у тиші
Ще з юних голосів не зустрічав!
Чужеє серце, – як моє, ти пишеш…
Невже і я колись
так тишу колисав?!.
42* народжують легко, граційно і лоно моє, і природи!
Метафори-квІточки нА всі смаки й вподобання
Творю день і ніч – нескінчЕнна уява б’є в тім’я!
Погляньте: животик у Музи росте! – то від сім’я
Кульбабки? чи вітру то ґвалт?.. чи від Муза кохання?..
43* « я слова стихии отдамся!.. – чем Муза свово уморю…»
Нахватавшись, как вшей, этих модных и умных словечек
Изучу, где там точки те ставят, одну? или три?.. –
Ах, развратник-амур (иль сатир?) шепчет «стих»! (День да вечер
Вместо супа – «творю, как варю», от зари до зари…).
----
*сатир – мифическое сексапильное развратно-вальяжное
жизнерадостное, любящее нимф и пьянство человекоподобное существо
из свиты бога Диониса (с ногами козла…)
ну оооочень что-то знакомо!!?.. (когда в зеркало гляжусь...)
44* «і не тра мінє тих муз! - музи самі учатця!»
Ну нє очень вмію я на українській,
А на руську стану – слизько всьо і в ком!
Та пусте! Плету ці вірші нудно-прісні –
І шо мовой – то мура, що языком…
***
№41-однозначно...
(хоча спокійно можу розглядати сатира в дзеркалі і без...)
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ах скільки ж це вміститься в одну жінку туману, омани, зваби і спокуси! ну закінчили б думку - і мав би я нині нічку в спокої, а то замордує оте недомовлене вами "без...": бо таке люстерка мені віддзеркалюють, такими картинками! і без чого отой сатир постає перед очі ясні?..
Голосую - за №41
А якщо без жартів - ну дуже як у мене - прозвучало... Наче - наскрізь - МОЄ.
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та в жарт це все, таки в жарт, хоча я сім місяців тому був категорично проти таких жартів: не в час війни.
але і під кононаду не замовкають музи, не зникає лююбов, не перестають знаходити один одного люди, закохуватися, одружуватися, народжувати.
тож - нехай і жарту буде місце.
лиш би ми його розуміли і сприймали, а не впадали в образи і гнів.