Я на згадку про себе залишу повітря,
Що цілує медові і ніжні вуста,
Моїх снів вітражами пекуча палітра
По клітині у ньому завжди пророста.
Я про себе напишу хмарами в небі,
Розіллюся дощем у ночі по Дніпрі,
Збереже мою душу поранений лебідь
Й полетить на одному крилі на зорі.
Я себе намалюю очима дитини
На розпушених травах з росою в імлі,
Розпадусь на найменші у світі частини,
Проростатиму перлами по всій землі.
Заспіваю я пісню про себе у полі,
Вітром диким шалено здійматиму ритм,
Шелестітимуть співом високі тополі,
Мак червоний нестиме і свій колорит.
Прошепочу історію в бік водоспаду,
Він розчинить її в шумних водах своїх,
Прокричить на весь світ сяйвом із зорепаду
І нехай — це ще буде нескоєний гріх.
04.01.2016 р.
