Знімаючи лишнього з себе непотріб,
Зриваючи зиму в календарі,
Я вибігаю втрачаючи спокій,
Розхристаний й босий назустріч весні
І тулюсь щокою до рижого сонця,
Горнуся до теплого вітру надій,
Чекаючи вірю, що десь почалося
В потоках ручаїв бурління тих змін
Що так необхідні й жаданні сьогодні,
І віра моя не обтяжливий хрест,
А промінь весняний в холодній безодні,
Де рід мій у відчаї якось замерз
Вдивляйтесь ж у небо ласкаве і чисте,
Вбирайте у себе всю силу життя,
Щоб кроком широким в майбутнє вступити,
Лишивши позаду старече сміття
Й знімаючи лишнього з себе непотріб,
Зриваючи зиму в календарі,
Біжіть без оглядки, втрачаючи спокій,
Розхристані й босі назустріч весні…
