Кружку молока і хліба скибку –
В літню прохолоду, в день ясний
Нанижу калиноньку на нитку
Обламаю зверху кущ рясний.
Упаду в пахучу материнку,
Губи – чуйні, трепетні, мов лист.
Тане в небі згадкою хмаринка…
Чому ми не разом, як колись?
Звіробій пахучий обнімаю
Вітре, мій пораднику, повій…
Як тебе, далекого, кохаю,
Ти не знаєш, знає звіробій.