|
В дусі підліткового протесту.
І.
Сонце зійшло, прийшов новий день.
Від вчорашнього не бачу ніякої відмінності,
Тільки якщо завтра буде землетрус, шторм чи повінь,
Може буде якась переміна дійсності.
Та це все тимчасово, зовсім не надовго.
Все усе одно іде по колу,
Стане усе зовсім скоро одноманітним знову.
До спогадів іще раз потягло.
Та що все так рік за роком -
Зима, весна, літо, осінь?
Зима, літо, весна, осінь!
І все так же, тільки іншим боком -
Осінь, літо, весна, зима!
Літо, весна, осінь, зима!
Кожен рік приходить під новим знаком.
Та повторюється і це раз на дванадцять років,
Усвідомлюю, що не пороблю нічого з цим,
І в голові одне звучить неначе грім.
Приспів:
Знищити все навколо,
Стерти в порох кожен сантиметр усього.
Тільки дістану боєголовку ядерну,
І востаннє все з ніг на голову,
з живого на мертве, переверну.
Вперше за довгий час усміхнуся щиро,
Коли в останній момент станенься миттєве диво.
ІІ.
Щодня однакові писки,
Хоч би як не минув день – однаковий розклад.
В тих писках залишки щирості і доброти огризки
В мене викликають лиш агресії напад.
Люди не люблять, зляться і лаються, коли їм кажуть правду в очі,
Мирний світ, який ми знаємо, це світ замкнутості й брехні,
А сваритись за висловнення своєї думки зайвий раз ніхто не хоче.
Це мирне лайно набридло мені.
Супермаркети, дорогі автомобілі,
Великі автостради, поняття незрозумілі.
Секти, субкультури і просто підари,
Вже по край горла задрали сатани дари.
Бажання нічого не робити, привласнення грошей
І ненависть усіх людей
Це мене все породило,
Щоб самих їх і убило.
Приспів:
Знищити все навколо,
Стерти в порох кожен сантиметр усього.
Тільки дістану боєголовку ядерну,
І востаннє все з ніг на голову,
з живого на мертве, переверну.
Вперше за довгий час усміхнуся щиро,
Коли в останній момент станенься миттєве диво.
ІІІ.
Випив для сміливості банку компоту,
Уже погоня, а я у танку.
Мета одна – убити цю сволоту,
Що зветься людством, цю істоту – істинну поганку.
До себе теж не маю я поваги,
Себе найбільше ненавиджу, але комусь треба здійснити цю помсту.
Лякливий боягуз, і щось надало мені відваги,
Щоб помститись за світ ненависті і ворожби, чекайте, на повній чму!
Не ставайте на моєму шляху,
Нащо ж під танк лізти,
Хочете так вмерти?
Дочекайтеся величного вибуху.
Ніщо ніяк не вб’є мене,
Поки що всяка куля омине.
Приспів:
Знищити все навколо,
Стерти в порох кожен сантиметр усього.
Тільки дістану боєголовку ядерну,
І востаннє все з ніг на голову,
з живого на мертве, переверну.
Вперше за довгий час усміхнуся щиро,
Коли в останній момент станенься миттєве диво.
ІV.
Кінець світу, діло чиїх рук,
Ніхто нікому не перекаже.
Не буде кому розказувати, бо це останній буде звук
І тоді вибухова хвиля всіх розмаже.
Людською зброєю розірвана планета,
Людські тіла, їхні ціності - все кудись злетіло!
Не знадобилася й комета.
Та прикро те, що тільки в голові моїй це прогриміло!
2012.
ID:
633569
Рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата надходження: 05.01.2016 09:01:26
© дата внесення змiн: 05.01.2016 11:39:15
автор: Dingo Барський
Вкажіть причину вашої скарги
|
