Збила з ніг мене вода рушійна,
Обікрала душу мою вщерть.
Те, про що я мріяла постійно,
Забрала з собою круговерть.
Понесло мене життя на хвилі,
Щось воно занадто вже штормить,
Я пручатися течії не в силі,
Та й не дасть стихія відпочить!
Крутить мною доля, як бажає,
Насміхається з мого безсилля.
Та невдачам цим межа є,
Досить вже непотребу та гнилля!
