Цього року дуже тепла
Осінь й дощовита.
І у кожного грибами
Комора забита.
Закомандувала жінка,
Досить байди бити,
І у ліс всім разом треба
По гриби сходити.
Ось, зібралися ми з кумом,
А з нами дружини:
Одна – Галя, інша – Валя,
Всілись до машини.
Заїжджаємо до лісу,
Ось гарна поляна.
А довкола довгі сосни
І трава духмяна.
Повитягували відра,
Ножі наточили.
І за добру грибну справу
Горло промочили.
Дві куми взялись за відра
І в ліс поблукали,
А ми з кумом почекали
Й за кущем присіли.
Кум з багажника торбину
Приніс із харчами,
Я швидесенько поляну
Накрив між корчами.
Остограмились за діло,
Закусили салом.
А як випили по другій –
Вже й гарненько стало.
Де по другій, там і інші –
За любов, за дружбу,
За нестримане бажання.
За футбол, за службу…
Ось по лісу, по травиці,
Промені гуляють,
А два кума під сосною
Сидять, спочивають.
Де була колись поляна,
Харчами накрита,
Там лиш слід їди лишився
І тара розбита.
Мить назад комусь хотілось
Ще й в карти пограти,
А тепер ніхто не може
І сло́ва сказати.
Три години проминули.
Грибники-дружини
Ідуть з лісу із грибами –
Два відра й корзини…
Ой, небачені таланти
Дружини відкрили,
Як нас з кумом під сосною
Матюками крили.
Півгодини промайнуло
З криками в окрузі:
То нас з кумом лікували,
То чорти нам друзі.
А як вдосталь накричались
Про гриби, про втому,
Посадили нас в машину
І мерщій додому.
Всю дорогу ми із кумом
Тихенько сопіли.
Оце ж треба по грибочки
До лісу сходили.
Андрій К.
07.01.2016 року
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25434
