Підібрала котика.
Сам прибився, під самі двері прийшов, глянув милими оченятами і на поріг ступив. Думаю, може підкинули. Але не маленький, яких зазвичай готові спровадити і на вигляд не схожий на безпритульного, хоча ошийник слід оновити, від молочка не відмовиться і носика не мішало б причепурити. Візьму думаю собі, нехай живе пухнастий, а далі видно буде.
Довго не думаючи, назвала красеня Мурчиком.
Через деякий час ми з котиком, як говорять, «спєлісь», хоча спочатку було нелегко розпізнати його вподобання та підлаштувати під свій час і настрій. Добре нам було разом. Я поїла Мурчика свіжим молочком, яке купувала у бабусі Наді на ринку, гралася з ним його улюбленими іграшками, гладила, чухала за вушком. А від нього мені було достатньо мурчання і те, що він є у мене. Пишалася, що маю ідеального котика. Та й йому відчуваю, що непогано зі мною.
Спливали дні, місяці прекрасних моментів, проведених разом. Вжилися. Приємно про когось піклуватися. Багато корисних для себе якостей черпанула від маленького товариша.
Мене так осліпила прив’язаність до Мурчика, що я не помічала, чи не хотіла помічати чуже молоко на його вусиках. Інколи він навіть не муркав і не вечеряв вдома. Мене злило, що незнайомі мені люди годують мого кота. Відношення до нього не змінилося, я продовжувала ділитися з Мурчиком всім, що в мене було, адже хотілося лише віддавати, нічого не требуючи взамін, що означало, що я по справжньому люблю свого котика.
Як було б добре, якби коти вміли говорити. Я би запитала в Мурчика про те, що мене тривожить і все налагодилося б.
Себе не обманиш, мене справді «ковбасило»!!!
Змирилася. Думаю, накрутила щось. Ми дівчата такі…
Завітали гості, сіли їсти. Люблю зустрічатися з друзями. З Оксанкою прийшла її знайома Текля. Перший раз бачу. Нормальна така. Проводжаючи компаху до машини, побачила Мурчика, який через всю вулицю летів додому-до мене. Помилилася. Текля взяла МОГО кота на руки і здивувалася як він тут, так далеко від своєї хати опинився. Мурчик поїхав з нею.
Красень приходив до мене як і раніше, ми приємно разом проводили час, він муркав, як завжди, я поїла молоком, чухала за вушком.
Як можна ображатися, привласнити кота, адже він КІТ і йому так добре, йому добре і там, і тут. Але мені ТАК не добре!...
Кепсько…
ID:
624248
Рубрика: Проза
дата надходження: 27.11.2015 09:19:31
© дата внесення змiн: 27.11.2015 09:19:31
автор: KaterinkaPas
Вкажіть причину вашої скарги
|
