Коли музика осені звучить у душі,
Кольорами барвистими грає,
Кожен з нас порина у вірші,
Коли смуток на серце ступає.
Коли сонце осіннє іде за межу,
Каверзують підступні вітри,
Колаж багряний на скельці вітражу,
Кадриль завели зимові арбітри.
Коли листя осіннє іде у танок,
Казковий вальс барвами кружляє,
Кам’янистим стає наш садок,
Калиновий гайок замирає.
Коли плаче осіннім холодним дощем,
Краєвид берегів мого рідного краю,
Крила птаха прощальним ключем
Крадькома відлітають з осіннього раю.
Коли останній місяць-листопад,
Краватку осені із платини вдягає,
Купує їй намисто й шати невпопад
Кафтан строкатий він на землю простеляє.
Коли осені залишилася мить,
Капелюх із срібла вже зима вдягає,
Коло серця так ніжно щемить:
«Коловорот життя ніколи не стихає».
Каганець осені на стежці догорів,
Колаж зімлілих барв аж душу крає,
Красномовний афоризм дозрів:
«Казка осені життю навчає».
Віртуозно. Сподобалось...
