Любове!Вічності страждання.
Душі моєї грізний ураган.
Стою на березі чекання,
Закутана в палаючий вулкан.
Стою самотня, вщент розбита,
Скуйовджена розмовами людей
Сплетінням краху оповита,
Немов забутий,згублений трофей.
Чекаю. Мовчки сподіваюсь
Коли забуду,викреслю з життя.
До зір з молінням я звертаюсь
Розвіяти по світу почуття..
Нема ж бо сил у вічності чекати
Любити так мов ти єдиний світ
Чому не можна,раз отак кохати
але взаємно,щиро до ста літ.
