|
Вітаю Вас, шановні читачі!
Зручніше вмощуйтесь у крісла чи стільці.
Вже починаю розповідь цікаву –
Малюю я... Ви ж - увімкніть уяву.
Біленькі хати, мощені дороги,
Тини новенькі, писані шибки,
Відкриті двері, пофарбовані пороги,
Немає будяків – кругом квітки.
Сади цвітуть, гудуть джмелі та бджоли,
Городи всі оброблені - в межі,
Люд усміхається, веде дітей до школи,
Худоба в вигоні розкладує коржі.
Птахи співають, гавкають собаки,
Товчуться свині - і великі і малі,
Качки та гуси на ставу, де повно раків,
На гніздах тріскотять щось журавлі.
Дівчата й хлопці гарні в вишиванках,
Привітні посмішки, або ж веселий сміх,
Кіт розімлілий муркотить на ганку,
Із печі пахощі розточує пиріг.
В повітрі чистому, як вранішня роса
Лунає ніжна українська мова,
Пливуть, як в мареві, хмарки на небесах,
І чути пісню, наче колискову.
Село маленьке, сховане зусюди,
У нім живуть цікаві, різні люди.
Знайомтесь: перший - Голова,
Його заступник, інженер, бухгалтер,
Два активісти, ще майданівська юрба,
Заїжджі гості, ребе, піп та пастор.
Поет місцевий, вчителька-учена,
Ще й дівка гарная - Олена.
Із часом познайомимося ближче –
Кого за прізвищем, за прізвиськом із ким
Бо, як ведеться, хтось дереться вище,
А хтось ховається у хату чи за тин.
Коли з людьми спілкуєшся реально –
То розумієш істину одну:
Що спереду картина ідеальна,
Ще має іншу, другу сторону.
За кілька років, зовсім нещодавно,
Коли село вмирало, як в руїну,
Запроданці народ гнобили вправно,
Ділили й розкрадали всю країну.
Допоки ж не піднялася Громада,
Допоки не узяли в руки коси -
Була тут зовсім інша влада,
А люд простий - голодний, кволий, босий.
Воно ж бо добре малювати хати,
Пісні співати, або тин плести,
Та добре треба нам історію вивчати -
А все, що рідне боронити й берегти!
.....................................................................
Частина 1
1. Голова села – Клим Петрович;
2. Його заступник – Галина Іванівна;
3. Інженер – Василь Іванович;
4. Бухгалтер – Віктор Гнатович,
5. Два активісти: Сергій та Петро,
6. Піп – Семен Степанович;
7. Рабин – Лейба Данилович (Пика);
8. Пастор – Мудава Негросович;
9. Поет – Юрко Пугач,
10. Лікар-ветеринар – Марко Махно;
11. Вчителька-учена – Марія Павлівна;
12. Дівка гарная – Олена.
Заїжджі гості: німець, американець, столичний депутат-бізнесмен, блондинка.
..................................................................................
Дія 1
Приміщення Ради. Сидить Голова, заступник і бухгалтер. Заходить інженер.
Інженер:
Вітаю щиро красне панство!
Які новини є у нас?
Голова:
Галиночко, закрий-но вуха:
Братство! Суцільне б...ратство -
Лейба-лоботряс!
У нас роботи повно зараз,
А цей, пробачте, “не-тарас”…
Гостей накликав – вовчий галас!
Приїдуть вчитися до нас!
Інженер:
Ото і вся біда велика?
Хай їдуть – гостям завжди раді!
Якась-то користь буде з Пики…
А що там діється у Раді?
Галина Іванівна:
Працюють з ночі і до ночі,
Відпустки зовсім відмінили,
Люстрацію провести хочуть,
В суботу навіть щось робили!
Бухгалтер:
Егеж, так будуть працювати,
То може й буде з Ради толк,
А то – концерти та дебати -
Як в цирку зібрання зірок!
Інженер:
А про корупцію мовчать?
Галина Іванівна:
Та де мовчать! Я чула вчора:
Черговий прокурор утік –
Працює значиться Контора,
На місці себто чоловік!
Голова:
А як новий наш Президент?
Не Ющенко й не Порошенко!
За місяць дав річний бюджет!
Галина Іванівна:
То, мабуть, гроші повернула Тимошенко...
Бухгалтер (читає новини з Інтернету):
…Ахметов з Добкіним побрались в буцегарні…
добавляє:
Кирило б проспівав: Многая лєта!
Нарешті і часи настали гарні –
Далі переглядає пошту:
Ось Пугач надіслав нові куплети:
……………………..
Галя здибала рабина, -
Поламалася драбина
Той до Галі набивався -
Обрізанням вихвалявся...
…………………………..
Читає далі:
Вчора наш Марко Махно
До чортів напився …
Жбурнув капцем у вікно
Бо там той й крутився.
Чорта, певно що не трапив,
А попав в рабина,
Який повзав біля хати, -
Цупити драбину.
Закінчилось теє дійство
Близько опівночі –
Повісили за злодійство
Ліхтарі під очі…
Галина Іванівна:
Дурня! Мені не зрозуміло:
Кому повісили під очі ліхтарі?
Інженер:
Навішали тому, кого зловили -
Потому той заліз аж в куширі.
Бухгалтер (далі):
Новина є цікава ще наразі -
Учора Путіна судили у Гаазі…
Галина Іванівна:
Кому навішали, хто в тую пору блиндав?
Інженер (сміється):
Кому навішали – сьогодні буде видно!
От добре, що міліцію прибрали –
Як злодій – від народу зразу кара!
Бо ті ще місяця ізо два б розглядали
А результат один – паперу хмара!
Голова:
Іванівна, збирай нашу еліту –
Усіх митців, усю акторську злуку -
Покажемо мистецтво світу –
Так щоб обличчям не місить багнюку!
Пообіді піп, рабин та пастор зустрічаються на вулиці.
Всі у рясах, а рабин в окулярах і капелюсі.
Піп (замість привітання):
А що у Вас, Данилович з очима?
Чи соромно дивитись на світ божий?
Пастор (підхоплює):
У синагозі мабуть стукнуло дверима…
Та ні, то не рабин, хоч дуже схожий!
Рабин намагається проскочити, але дорогу йому перегороджує піп,
Він намагається відійти назад – ззаду підпирає пастор.
Піп:
Мені здається, що то хтось чужий –
Тому і уникає він розмови…
Рабин:
Та ні! Та ні! Це – я, я - свій!
Замріявся, - готуюсь до промови…
Пастор:
Та ні! Здається то шпигун!
Наш Лейба – він не носить окулярів…
Піп:
Ще й пейси начепив, як хміль на тин
Щоб люд брехливої не бачив харі!
Рабин (забувши про маскування):
І зовсім не брехливіший від вас!
До речі - і Ісус ваш був євреєм…
Піп:
То, чом не приєднаєшся до нас?
Разом промочим горло ми єлеєм!
Піп з пастором беруть рабина під руки і прямують до шинку.
Рабин пручається, але йде з ними…
Пастор:
Коли його євреї зустрічали –
Стрічали, так, бо думали, що свій,
Але як тільки зрозуміли – розіп’яли!
Бо чесно жити - їх учить не смій!
Піп:
Якби був свій – невже б його розпнули?
От заплювали очі всьому світу!
Чому ж тоді «свого» отак забули?
Чому не визнаєте Заповіту?
Пастор:
Цікаво, що учора був за гамір?
Я чув, що хтось потребував драбини?
Піп:
Чи провидіння те, чи Божий намір,
Та мабуть, ребе, блиндав до Галини?
Рабин:
Святі отці, я маю пропозицію:
Домовимось на день: між нами лад -
Чекаємо на завтра делегацію -
Давайте обговоримо розклад.
Піп і пастор (разом):
Ану кажи, що ти надумав нехрист!
Хто їде і чого до нас?
Рабин:
Замов, Мудава, - сьодні твоя черга –
Бо я платив за все минулий раз.
………………………………………
Вечір того ж дня біля гойдалки зібралася молодь. Дівчата гойдаються і співають. Серед молоді Петро, Сергій, Олена.
Петро:
Жаль, закінчився час наш безтурботний –
Час тече подібно до води…
Я складу вступні в авіаційний -
Всі розбіжимося хто куди.
Олена:
Я в художній, може в театральний –
Бо ще не обрала до кінця…
Сергій:
Я, виходить, з вас один нормальний –
Не збираюсь десь по манівцях!
Тут роботи повно – щоб робити,
До навчання ж я не маю хисту –
Хочу у селі свій вік прожити,
Та й не всім потрібно у артисти.
Олена:
Голова казав, що будуть гості -
Треба їх зустріти чин по чину –
Завтра вранці збір усім о шостій -
Репетиція! Хвилина у хвилину.
Олена йде до хати, а хлопці прямують далі по вулиці...
Сергій:
Поїде вчитися то там і заміж скочить,
Додоми, на село, уже не верне…
Петро:
А може й вернеться коли то схоче,
Проте про нас вона забуде певно.
Дія 2
Ранок. На тину сидять заїжджі гості, а неподалік гавкає пес. Гості: німець, американець, бізнесмен з столиці та його секретарка блондинка. Собаку відігнали, а Голова разом із заступницею, інженером та бухгалтером підходять до гостей.
Голова:
Вітаю щиро я гостей!
І вибачаюсь за мороку -
Бо наш собака зна своїх людей,
Його хазяїн був старий – помер з півроку.
Бродячий пес - під захистом
З десятка світових організацій…
А кучерявий — то й прозвали Порохом:
Характер підлий, та сталанило собаці!
Інженер:
Якби вони так дбали про людей,
Як дбають про чужих собак,
І не про ласих до чужих грошей,
Які ховаються від суду по світах.
Галина Іванівна:
Злізайте, любі гості - ми вам раді,
Чекали на приїзд Ваш у сільраді,
А ви, чогось, полишили машини…
Гість:
А ми пройтись хотіли — гарна днина,
Поспілкуватися, побачити що гоже,
Бо що розгледиш, сидячи в кабіні
А нам така оказія… в пригоді.
Голова:
Та інженер усе тут вам покаже –
Електростанції: і гідро й вітро,
Системи сонячні, поля, громадські пляжі
Все для людей... і безкоштовне світло.
Усюди ро'боти працюють на полях.
Ми маємо цікаві різні плани,
Рівермом обробляємо лани,
Є особисті літаки, екраноплани.
Кипить робота і народ заможний,
Здорові діти - бо без хімії ростуть,
Дохід хороший має кожний,
Хапуги й лихварі тут не живуть.
Грошей громада заробля достатньо,
Річки, озера разом відновили,
І гарна заробітна платня,
Робота творча додає всім сили.
А після огляду – культурна ще програма,
Ми гостям раді – є що показать, -
Іванівна митцям, як рідна мама…
Гість:
Чи ж можна так про все розповідать?
Інженер:
Усе що є у світі – для людей,
Ми хочемо, щоб всі були щасливі,
Не треба нам родить рабів грошей,
Заможні ті, які не є ліниві!
Залежати від грошей – ото рабство,
Бо гроші - усього лиш засіб міни.
Коли ж працює гарно господарство –
Не треба нам просити копійчини.
Бухгалтер:
Якщо не красти й не ховати в банки,
То економіка одразу розцвіте,
У нас пісні лунають уже з ранку,
Дивіться і розказуйте про те!
Здалеку чути спів, а до гурту підходять піп, ребе та пастор.
Піп:
Шановні гості, раді вас вітати!
Представники ми тут усіх церков,
Тож і Німеччину, і всі до купи Штати…
Пастор:
У славу Бога!
Рабин (в темних окулярах і кипі):
І усім шалом!
Це саме я вас запросив у гості,
Щоб ви побачили, як тут живуть євреї…
Пастор (насміхаючись):
Ставати їм не хочеться о шостій
І снідати кошерної своєї…
Лейба Данилович давно тут нудить світом,
Усім жаліється, що забагато гоїв,
Його дохід все худне з кожним літом,
Тому і меле різної такої…
Не йметься Пиці в новім часі –
Робить не хоче - десятину просить.
То як скінчилась влада лоботрясів,
По закордонах бігає й голосить.
Піп:
Рабів до раю не пускають!
Хай то рабин чи слуги божі –
По тому, як ти жив і там стрічають –
Падлюки – до чортів!
Прости нас Боже!
Голова:
Нам час закінчувать розмови,
Вам - на оглядини, нам - працювать пора,
А пообіді вже зберемось знову, -
Коли то вражень буде в вас гора.
Обід. Великий стіл надворі. Гостей пригощають борщем з пампушками, картоплею з м’ясом. На столі салати, огірки, помідори, пиріжки, мед, сир і самогон – усього повно.
За столом гості діляться враженнями і будують плани.
Американець:
Мені сподобалось, як ви отут живете,
За кілька років – отакий прогрес!
Ви позичок у банків не берете –
То звідки гроші на оце все без…?
Німець:
Здивований і вражений – що бачу:
І гордий тим, що може ця країна,
Тож, незважаючи на гавкіт той собачий (дивиться до ребе)
Мій тост: За вільну Україну!
Депутат-бізнесмен (до блондинки):
Ти бачила усе? Тобі завдання –
Щоб Голову отого задурити…
Пусти дурман підступного кохання –
Його до ранку маєш окрутити!
Такі можливості! Таке багатство, гроші!
Як з ним домовимось — усе те буде наше!
Тож ти, красунечка моя, хороша,
Подбай про все, наповнюй з верхом чаші...
…………………………………………..
Надвечір. Гості спілкуються з місцевими, на сцені виступають хлопці та дівчата,
Лунають пісні, вірші, розігруються мініатюри.
Мініатюра. Грають Петро, Сергій та Олена
Олена:
Зовсім недавно в нашому селі
Були при владі три значні особи,
Село гуло, неначе ті джмелі,
Вони ж собі гребли усе з жадоби.
Одягає на голову вінок – косу:
Хто як не я – найперша й найгарніша!
Завзята, працьовита і крута,
На весь район, на всю країну розумніша
Хоч на ікону – майже що свята!
Петро:
Я був за Голову тоді…
На кучерях носив корону (одягає корону),
Я до людей, як до рабів…
Плював на совісти закони.
Прокуратуру мав свою,
Міліцію тримав від люду
І мріяв, як усе скуплю,
В селі єдиним паном буду!
Сергій:
Я за бухгалтера, банкіра й зама –
Бо ж сильно до грошей я ласий
(одягає окуляри і кіпу)
І тільки-но народ позбувся Хама,
До влади повно влізло “не-Тарасів”.
Олена:
Одного разу наші три особи
Бандити захопили у полон.
Їм дали вибір – як останню спробу:
Вони за Карфаген чи Вавілон?
Бандити, найманці, заїжджі козаки
Зробили послугу, надавши слово жінці.
Вона три дні розповідала їм казки:
Була в тюрмі! Бандерівці — чужинці!
Я зігріваю вас своїм теплом,
Турбуюся про вас, як матір божа,
Готова годувать вас молоком,
Про Крим забути тільки я і зможу.
Сергій:
Настала черга другої особи -
До нього підійшов дебелий дядько:
То це ти той, який кричав, про кулю в лоба?
“Не треба кулі — я ж бо вам за батька…”
Разом з Ахметом грошики ділили,
КучМінські ті домовлення — мої,
А документи про ті злочини спалили,
Готовий я віддати всі краї...
Ще - пенсії призначу особисті,
Надам вам статус перших ВІП-персон,
Ви вже тепер зовсім не терористи,
Життя зроблю вам, як казковий сон!
Петро:
Нарешті черга до останнього дійшла:
“Я Вас годую, зброю продаю,
Не визнаю, що йде страшна війна,
Нові закони Я для Вас роблю!
Я Регіони власноруч створив!
Я добровольців наказав вбивати,
Чи не достатньо наробив котлів?
Кум Медвечук про те може сказати…
Я можу Путіну хоч зараз позвонити,
Бо Крим тоді - це я йому продав, -
Тому мене не маєте ви вбити…
Від автора:
Так кожен з них про себе розказав….
Усі втрьох:
Ми для народу - гірші ніж бандити,
Ми зрадники, яких не бачив світ,
Ви маєте усіх нас відпустити -
А патріотів - за колючий дріт!
…………………………………...
Від автора:
Коли оці зізнання люд побачив,
Коли почув — одразу зрозумів…
Він їм того нічого не пробачив:
Був суд народу — справедливий гнів!
………………………………………..
Оплески.
Вечір після концерту. Гості веселі, спілкуються у невимушеній атмосфері, діляться враженнями і обговорюють плани. Депутат з блондинкою відходять убік.
Депутат:
Ну, що там в тебе? Як наші діла?
Зірки мабуть уже хапаеш з неба?
Блондинка:
Та, мабуть, третю пляшку почала
Сама така хороша — ну як треба.
Депутат:
А він?
Блондинка:
Тверезий! І не знаю як…
Уміє пити і закуска тут добряча…
А я ж до нього вже і сяк і так,
А він усе те начеб-то не бачить!
Депутат (про себе):
Невже що я прогавив — він із «наших»,
Які чіпляються лише до мужиків?
Невже уже й сюди налізло підматрасів
І до місцевих депутатів та голів?
(до блондинки):
Ти у дівок місцевих розпитай:
Невже ж він часом з голубих?
Блондинка (на підпитку):
Мені по барабану — що там хай.
Гаразд... Піду спитаю в них...
Блондинка хитаючись іде до Галини Іванівни
Блондинка:
Ой, гарний вечір!
Пахне так трава!
Іванівно, а як, до речі,
Чи ласий до жінок ваш Голова?
Чи він зовсім уже й не злазить з печі?
Галина Іванівна:
Та, досі поки - слава Богу,
Чи ж глузду може зїхала сама?
Іди-но відіспись, небого,
Ато вже плутаєш поняття та слова.
У нього у селі є наречена:
Красива, роботяща і учена.
Чи, може в тебе щось із тим не так,
Твій депутат виходить не козак?
(сміється)
Чи їм одразу обрізають на ніяк…
Блондинка іде до гурту, який зібрався біля Голови.
Галина Іванівна кличе Олену.
Галина Іванівна:
Оленко, йди сюди — до тебе справа:
Ти бачила, яка заїзджа пава?
Олена:
Еге ж! Модель з сусіднього району,
А приндиться неначе з закордону!
Галина Іванівна:
Так от, ця, начебто, модель
Наклала око вже на Клима
І ладна встроїти отут бордель -
Своїми подивись очима.
Олена:
Такої. Та невже? Ова!
Галина Іванівна:
Недобре чую… Депутат той — *** син!
У тої кралі — не її слова.
Де тільки місце мостять для колін,
Це означає, що потрібна голова!
Олена:
То що робити будемо? Що треба?
Я зараз думаю що краля не від себе
До нашого Петровича, як муха,
Коли то на столі є медовуха.
Галина Іванівна:
Поклич но хлопців - в мене є ідея:
Клич Пугача сюди, дядько Махно -
Зіграймо з депутатом ми своєї,
Хай нюхають самі своє лайно!
Олена побігла збирати хлопців.
Галина Іванівна, Олена, Петро, Сергій, Пугач, Махно окремо від юрби гостей
Галина Іванівна:
Нам треба добре депутата налякати,
Так щоб дорогу він сюди забув напевно!
Як тільки гості полягають спати
Зіграємо гуртом ми нову сцену.
Ніч. Гості роходяться по хатах спати. Світить місяць. У дворі з’являється Олена в образі наяди.
Через відчинене вікно кличе депутата іти з нею.
Депутат:
Я хочу спати!
Відчепись від мене!
Мені до дупи ваші балачки…
Олена:
Я знаю точно й достеменно
Людські бажання і усі думки!
Депутат (зацікавлено):
Невже? І звідки ти те знаєш?
Чи може ти й мої думки читаєш?
Олена:
Ти більш за все у світі гроші поважаєш...
Отож, читаю і бажання і надії:
Для тебе всі ідеї як повії.
Іди за мною — покажу тобі багатства,
які іще не бачив білий світ!
Депутат:
Що не кажи, всі відьми — кляте бабство,
Хоча й пройшло по тому сотні літ.
Чи то одна, чи може усі разом…
Веди мене до тих скарбів — показуй!
Олена:
Лише одна умова є та й край
Щоб ти дорогу до скарбів не знав,
Тобі я очі зав'яжу — чекай.
(завязує депутату очі)
Тримайся мене - щоб, бува, не впав.
Ще треба встигнути назад до ранку,
Такий існує для усіх наказ:
Бо якщо їх побачиш на світанку,
То можеш з глузду з'їхати одраз!
Депутат з Оленою іде до гуральні. Олена по дорозі накидає на себе чорний одяг,
бере косу і перед ворітьми гуральні розвязує депутату очі уже в образі смерті.
Депутат (перелякано):
Це що таке, чия то гра?
Ти обіцяла розказати…
Олена:
Ось випий це — прийшла пора…
Тобі моє обійстя показати!
Дає йому випити з келиха напою, який приготував дядько Махно з місцевих грибів.
Та пий — не бійся! То не є отрута,
Це лиш для того, щоб не зїхав з глузду тута.
Далі з'являються Сергій та Петро, переодягнені в чортів (до Олени)
Сергій:
До нас, матусю, черговий новенький?
Та ти диви рожевий, здоровенький!
Петро:
Невже йому вже вийшов час?
Олена:
Та — ні. Покищо на екскурсію до нас!
Сергій
А жаль, - багато є порожніх чанів,
Смола дешева, безкоштовний газ -
Давай но грішнику - тут клас!
(регочуть разом).
Олена:
Це не проста особа — депутат!
Саджати у казан його не треба -
Для депутатів - статусний обряд:
У кожного гора гріхів до неба!
Петро (до депутата суворо):
Знімай своє лахміття до кінця
У пеклі тебе можуть упізнати…
Оця ряднина буде до лиця,
Російською тут мусиш розмовляти!
(дає йому куценьку ряднину)
У пеклі тіж з свободи, як в Росії,
(в сторону):
Глухе пияцтво - це російський пір
Усюди сморід жаху й безнадії
Картина маслом: справжній «руський мир»!
До депутата:
Вы знаете родной русский язык?
И Пушкин говорил на нем, Есенин,
Падите ниц пред ним - он так велик!
Им говорил сам Вова и сам Ленин!
(сміється)
Сергій:
У нас тут много разных чанов -
Всем чан по чину и размеры чана:
Для умных чаны есть и для баранов -
Вот чан для Путина, а этот — Вити - Хама!
Вот для хохлов, а этот для Европы,
Для проституток есть и чаны есть для геев,
Но лишь один, чан с крышкой, - для евреев!
Депутат:
А для евреев крышка то зачем?
Петро:
Коль выпрыгнет один — куча проблем -
Своих он вытащит из чана сразу -
Лови потом везде эту заразу.
Там, наверху, у власти — та же тема,
Коль влез один — то все евреи там...
И что потом из власти — просто хлам!
И будет будет ли с той власти толку?
Нет! — Зубы выложат на полку!
Зато «хохлов» не надо охранять -
Они и тут в нем гонят самогонку!
Набирає кварту самогону із чану:
Но это самогон! Попробуй — чудо!
Любая брага — не стояла близко!
(Грізно)
Ану до дна! Да пей же ты, иуда,
Не бойся — тут у нас все чисто.
Депутат п’є.
Далі з острахом питає:
А взятки тут у вас берут?
За содержанье, и условья…
Сергій:
Не знаю как берут — тут их дают
И все что заработал — на здоровье!
Вот чан отдельный для персон,
Кипят в нем самозванцы от науки,
А с ними и дерьмо с кальсон -
Диплом купили — им дипломы в руки!
А этот — этот для попов,
Святых отцов различной масти -
Ты запах слышишь — это от их слов,
И это им еще, поверь, за счастье!
Экскурсию продолжим позже
Поскольку уже скоро встанет солнце,
Но напоследок нужно извалять тебя в навозе -
А иначе — оставить здесь придется:
Сюда заходят грязные внутри,
Хоть абсолютно чистые снаружи,
Выходят черные — от дыма и смолы
Душа чиста, когда черны их рожи!
Депутат качається у гною і тікає куди бачить.
………………………………………………….
Ранок. Депутат прокидається у скирді сіна.
Депутат (до себе):
Що то було? Жахливий сон!
Я був у пеклі — бачив там чортів!
Ото усе — той клятий самогон!
Приверзеться ж таке — ледь не здурів!
А де штани, сорочка — де це я?
Обісраний увесь, якась ряднина…
Оце то маєш — бач оказія -
Допивсь до чого —от скотина!
А як тепер на люди покажусь?
Такого сорому не було ще у Раді -
Тож дай Бог хоч оцим опережусь
Вже потім віднайду щось у сільраді.
……………………………………….
Ховаючись йде по селу. Зустрічає попа, рабина та пастора (ті з ранку вже похмелились).
Депутат (до них):
Святі отці, я був вночі у пеклі!
Піп, рабин та пастор (разом):
Ми теж там будемо усі!
Пастор:
То, мабуть, чорт, який утік від баби Теклі…
Рабин (бере дрючка):
Ану біжи но швидше із відціль!
Депутат (благально):
Та я ж у гості тільки-но приїхав...
Піп:
Чорт в гості? Так чорти в нас скрізь!
У нас й без тебе вистача такого лиха!
Хреста отак поцупили колись!
Тікай хутчіше, поки люд не встав,
Бо до чортів немає у нас діла,
Біжи тварино — я вже вила взяв, -
Чи це життя тобі осточортіло?
Депутат тікає далі городами.
Рабин (грізно):
Ото розперезалися чорти!
Як ті що були в Раді чи Кабміні -
Я думав повтікали у світи,
Аж — ні! Ще бігають й до нині!
Пастор:
Вони, як ті кліщі, у владу лізуть,
Їм кров народна треба, як вода,
Кліщами виривати та палити хмизом -
Бо якщо ні - усім він них біда!
Дія 3
Вранці ближче до обіду. Галина Іванівна, Махно, Сергій, Петро, Олена та інші
Галина Іванівна:
Ви молодці!
Пройдисвіту нагнали жаху-
Сама сміялась з того від душі
Він потім Пороха зустрів - того собаку,
Тікав від нього через всі кущі!
Олена:
Як косу депутат уздрів -
То з переляку мало не здурів!
Махно:
З чортами дуже добре вийшло -
Страху нагнали в депутатське крисло!
Настоянка з грибів додала жаху -
Навряд чи вдруге ми побачим бідолаху.
……………………………………….
Голова, інженер, вчителька Марія Павлівна разом з іноземними гостями прямують вулицею до школи
Голова:
Наука в школі — то є гостра тема...
Чому і як дітей учити — от проблема:
Щоб не затуркать непотрібними знаннями,
А потім їх приводити до тями.
Марія Павлівна покаже весь процес
Навчання у дітей як гра — зовсім не стрес.
Марія Павлівна:
Побачите самі — прозора схема
Підхід до кожної дитини — то система!
У кожної дитини є свій хист:
Той математик, а отой артист.
Не треба в голови вбивати навмання
Пусті і не потрібні їм знання.
Як будь-яка система має план
Потрібен їй з реальністю зв'язок
Виховуєм активних громадян
В яких є і права, та є й обов'язок!
Інженер:
В науці сенс лише тільки і є
Коли в держави є у ній потреба,
Коли всі розуміють — ось моє,
Свої, державні, фахівці їй треба.
Голова:
Коли ж при владі є лише лайно,
Воно «оте» до себе і збирає.
Гість:
Суспільству все ж перемогло його
Весь світ перед Вкраїною вклоняє!
Голова:
Державу, як вола треба впрягти,
Щоб влада добре розуміла: хто тут пан!
Їй воза треба із людьми тягти,
А не ховатись, як собака за паркан.
Гість:
А як суспільство те зробить зуміло?
Як із державою обов'язки ділили?
Яка то мала бути сила?
Чиновника та від корита відлучили!
Голова:
Коли не здатна ні на що держава -
Людська зібралась волонтерська лава…
Громадою ми ворога побили!
То так урешті все самі й зробили:
Суспільство має власне діло -
Суспільний банк, суспільний суд -
Уже чиновник не жирує тут,
Суспільні ЗМІ, суспільна Рада -
Реальна у суспільства влада!
Тепер ресурси тільки у народу,
Громада має право і свободи!
Гість:
Неперевершено! Ви все таки змогли!
Голова:
Коли детектор правди завели -
Одразу стало видно всім де брешуть,
Чи то порожньо язиками чешуть.
А без брехні — то зовсім інше діло
Всіх зрадників та злодіїв — на вила!
До гурту підходить піп Семен Степанович вітається до всіх
Піп:
Раби народом не бувають
Для них й національності нема,
Рабів до раю не пускають
Якщо ти раб — пусте все і дарма!
Раби і Богу не потрібні -
Бо все що треба в нього є!
Ідуть до Бога лише гідні -
Кому потрібні жалюгідні?
Коли ти вільний — все твоє!
У церкви інша тепер слава,
Інші завдання, інша справа:
Не скільки Лазаря співати,
А всіх причинних лікувати,
Не заганяти в догм баюру,
А пестити нову культуру,
Зв'язать історію, чесноти і мораль -
Рабин того на зрозумів нажаль...
Назустріч іде зарюмсана блондинка
Блондинка:
Не знаю навіть що й казати:
Учора депутат вночі пішов із хати,
Уранці весь брудний з’явився й щез…
Галина Іванівна:
А що тобі погано без...?
Блондинка:
Та я ж у нього на зарплаті…
Галина Іванівна:
Цицьки та ноги виставляти?
Чоловіків чужих звабляти?
Чи ж гідно жінці так стрибати?
Палити, пити, гнути мати?
Невже те можна допустити отак, а?
Чому тебе батьки учили, в школі?
Невже ні совісти, ні гідності нема?
Та краще ж працювати десь у полі!
Ніж із таким — то краще вже сама!
Блондинка:
Та я, та я… Робота при нагоді…
Галина Іванівна:
Та досить, вже! Не скигли — годі!
Марія Павлівна:
Яка ж то слава піде добра,
Якщо поводишся, як шльондра!
Повії бо чесніші за таких...
Та наші козаки — кращі за всіх!
А жінка — берегиня всього роду!
Її краса — у дітях, у сім’ї.
Най, навіть, якщо мізків Бог не дав,
а тільки вроду,
Лише спідниці щоб носить свої?
Що скажуть люди, бачачи все те?
Як в очі ти дивитимешся дітям?
Невже грошима совість засрете?
Чи ще залишиться в тобі хоч щось святе?
Чи слава інтердівчинок засліпить?
Ми загубили ціле покоління,
Відсутністю поваги й розуміння -
Усе людське підступно виривали,
Одну розпусту їм пропагували!
Кому потрібні гейські ті паради?
Чи може їх ще на дошку пошани?
І нагороди за сімейні зради,
Подяки за розпусту… чи кайдани?
Як добре що оте усе скінчили,
Разом із владою пройдисвітів - хапуг,
А юнь, яка росте - не захворіла
Хворобами тих збочинців-злодюг.
Галина Іванівна:
Якщо то честі хоч залишилась краплина -
Кидай таку роботу і до нас!
Громада зробить і з тебе людину,
Бо трутнів і повій пройшов вже час.
Біля ганку школи гурт учнів зустрічає весело гостей.
Петро бере слово для привітання.
Петро:
Від імені села, його Громади,
Вітаю щиро наших я гостей
У мирі й злагоді разом ми жити раді
Без воєн, злиднів, підлості, смертей.
Багацько друзів маємо у світі -
Це запорука щастя й миру,
Здоров’я і наснаги вашим дітям,
Прийміть вітання й нашу пісню щиру.
Гурт школярів співає пісню, яку підхоплюють всі дійові особи
Простяглася Україна
Від Карпат до моря!
Ми усі — одна родина,
З нами щастя й доля!
Стала сильною країна,
Вольні у ній люди -
Слався, слався Україна!
Ген лунає всюди.
Друзів наших в цілім світі
Раді всіх вітати, -
Хай й за морем прославляють
Україну-мати!
Бо козацького ми роду-
Правда в нас свята:
Україна — для народу!
Вільна й золота!
17.11.2015
ID:
620147
Рубрика: Поезія, Історична лірика
дата надходження: 11.11.2015 11:05:12
© дата внесення змiн: 15.06.2018 01:04:53
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)
Вкажіть причину вашої скарги
|