Люблю Україну, бо це рідний дім,
Тут корінь мій, голос і сила.
Тут вперше ступала по листі рудім
І вітер в руќава ловила.
Тут все було вперше – холодна зима
І білий на дереві бісер,
Весни дзвінкогласа весела сурма
І сині фіалки під лісом.
Тут вперше до слова збудилась жага,
Тут радощі перші і мука,
Кохання- зітхання, розлука-туга
І мамина мудра наука.
Тут вперше злетіла й торкнулася дна.
Тут зміряла гір полонини.
Люблю Україну і вірю, вона
Дістане своєї вершини.
В тому то і справа, що ніби то є. А треба, щоби була - сильна і самодостатня, українська. Хоча у світі тепер майже жодна держава не може бути самодостатня.