Любов не кидають в вогонь.
Життя ж не завтра обірветься.
Забуду жар твоїх долонь -
А ти прийдеш, коли не ждеться,
Як ляже темна тінь в вікно,
Завіє хуртовина біла,
Коли згадаєш, як давно
Ми душі подихом не гріли.
І так захочеш теплоти,
Яку не зміг колись прийняти,
Що переждать не зможеш ти
Ніч, щоби номер мій набрати.
Кусати будуть реп’яхи,
Шлях гальмуватимуть затори.
Сніг замете усі шляхи
На дальніх підступах до двору.
В будинку буде сум без меж,
Хрип чайника і шерех книжки,
Коли у двері ти ввійдеш,
Пробігши вгору без задишки.
Віддати можна все за це.
Віра моя є незборима
У те, що варто ждать тебе,
Вслухатись в звуки за дверима.
ОРИГІНАЛ:
Не отрекаются любя.
Ведь жизнь кончается не завтра.
Я перестану ждать тебя,
а ты придешь совсем внезапно.
А ты придешь, когда темно,
когда в стекло ударит вьюга,
когда припомнишь, как давно
не согревали мы друг друга.
И так захочешь теплоты,
не полюбившейся когда-то,
что переждать не сможешь ты
трех человек у автомата.
И будет, как назло, ползти
трамвай, метро, не знаю что там.
И вьюга заметет пути
на дальних подступах к воротам...
А в доме будет грусть и тишь,
хрип счетчика и шорох книжки,
когда ты в двери постучишь,
взбежав наверх без передышки.
За это можно все отдать,
и до того я в это верю,
что трудно мне тебя не ждать,
весь день не отходя от двери.
Вероника Тушнова
Велике Вам дякую за переклад, давно чекала 
Добротно... 
