У всьому світі ти ніхто.
Ніким не був, ніким не будеш.
Ти просто сіре порохно.
Ніколи й миші не розбудиш.
Ти просто був, а далі все,
Ти раб робочої системи.
Один панам свиней пасе,
А ти інакше тупиш клеми.
Все одинаково не вдома,
Усі ми там лише раби,
І нам не падає корона,
Як іншим чистимо гроби.
А можна вдома кілька років,
Поклястись плакати в труді,
Щоб вивчити своіх отроків,
Де ціни батьківській руді.
Козак живий, та в інших паше,
А рідний край занепадав.
Пробач мені, о сонце наше,
Що я чужинцям щось віддав.
Пробач мені, Батьківщино!
