ВЕРЕСНЕВА ЗОЛОТИСТА ПОРА
Вересневою золотистою порою,
Хлопчина чекав на зупинці довго за тобою,
Ти довго на зустріч не приходила
І він подумав, що ти обманула.
Його чекання були не марні,
З машини вийшла дівчинонька гарна
І вони пішли зразу до кав'ярні.
Вона була така безшабашна і покірна.
Неповторна, пристрасна й прекрасна,
Одним словом, мила та класна!
Іх звела золотиста осінь,
Не передбачавши жодних мерехтінь!
Вона виглядала біла і пухнаста,
А може то була нечиста?
І краще би було, щоб їх не знала золотиста осінь,
А зима не навіювала сновидінь,
Завдаючи багато болю та потрясінь
І не було би в них тоді жодних сумлінь!
01.08.2015 р.
А . Рогуля
