Конкурс акровіршів «Українські міста» від журналу "Пізнайко"
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ* Польшу знало древнє місто
В*пліталась – Австрії хода…
А*ле – зелене, променисте,
Н*есеться БИстриці вода,
О*бабіч – травами повита…
– ***(і озеро чарівне є).
Ф*ранківськ – привітний, та відкритий.
Р*аптово дощик настає,
А* потім знову – сонце в небі.
Н*а небі – сонце, й на землі!
К*ували шати променеві
І* встановили - ковалі
В* день міста, в скверах, і у парках
С*кульптури-сонечка малі -
Ь* (дерева, птахи, місяць, арки)
К*азкові мрії ковалів.
ЯРЕМЧЕЯ*к пінний регіт, Прут клекоче
Р*еве, Пробій перекида!
Е*гей! Тримайсь! Підкрастись хоче
М*іж гір впольована вода!!!
Ч*ерез місток дорога йде.
Е*тап – в Яремче приведе.
ВЕЧІРНІЙ КИЇВВ*огні горять рядами – ліхтарів,
Е*фірним світлом мІчені фонтани...
Ч*асУ хвилини лічать дзиґарі
І* губляться у сутінках каштани…
Р*ізкіше пробивається з вітрин
Н*еонове мигтіння від реклами -
І*люзій світла незбагнений плин…
Й(І)*ди зі мною, сину, до Майдану.
К*олись Герої, із простих родин
И(І)*шли на бій тут, волю захищали.
Ї*х душі повертаються сюди,
В*дивляючись у вічності свічадо…
27.06.2015
*******************
(на літературний конкурс "Українські легенди" від журналу Пізнайко)
ЛЕГЕНДА ПРО УКРАЇНУ*
Колись-то Бог, в прадавні ті часи
Багатства різні роздавав народам.
Комусь дав – пляшку пива й ковбаси,
Комусь – родючі землі, сині води,
Тим – гори, тим – безмежнії поля,
А тим - ліси, іще глухі, первісні…
А Україні – що? Моя земля
Спізнилась. Та у дар дістала – ПІСНЮ!
С тих пір – співає трепетно душа,
Та ллється пісня – попід хмари лине!
Шанують у Європі, навіть в США –
Усюди - нашу мову солов’їну.
* Існує легенда про те, як одного разу Бог між країнами ділив різні багатства. Всім дісталися якісь скарби. І раптом Бог помітив, як якось невеличка на зріст дівчина в бідному одязі плаче у куточку. Їй нічого не залишалося.
Довго Бог розмірковував, чим допомогти сердешній, що подарувати? І ось нарешті сказав:
— Я знаю, тобі подарую те, що в мене залишилося найдорожчого — пісню!
І пішла дівчина, усміхнена і щаслива, крізь віки із цим скарбом. А була це наша славетна Україна, яку знають у світі як країну, сповнену найніжніших, наймелодійніших, найрізноманітніших пісень.
Нормуль... Ото ж етап в Яремчу приведе... Гарна там тюрма, мабуть Та діточкам ще ранувато, мабуть...
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Етап — багатозначне українське слово іншомовного походження
Слово «етап» походить від французького еtape (перегін, перехід) і може в українській мові використовуватися як:
1. Частина, відрізок шляху (дороги), дистанція, смуга
Наприклад: Етап у спортивному змаганні, етап (смуга) життя, мирний час;
2. Окрема стадія якого-небудь процесу, виконаної роботи (проміжок часу, відзначений певними подіями).
3. Арештантська партія з конвоєм (У Російській імперії і СРСР).
4. Пункт на шляху пересування.
****************
Ну дууууужеееее багатозначне слово!!!