Стосунки на відстані...чи дійсно можливі вони? Я думаю, якщо вони дійсно щирі та взаємні та хоча б трішечки надані,хай буде Богом, чи то якимись іншими потобійчними силами, тоді із впевненісю скажу що ТАК!!!. Я зараз під дивним настроєм, саме таким коли пройшла доба від вашої зустрічі, оця така якась незрозуміла ейофрія, ніби все так добре, ніби нічого в твому житті поганого до цього не було і тебе ніхто не звільняв з роботи :)але потім на секундочку замислюєшся, що ця ейфорія триватиме ну тиждень максимум, а далі що...знов,якісь думки лізуть у голову, з ким він зараз, чи думає про мене хоча б на хвильку...(але про це буду вже пізніше писати )
Але зараз не той стан :) Зараз стан якихось метеликів в голові, ватних ніг, рожевих окулярів :) Та все ж коли мозок розслаблений згадуєш його вираз обличчя, міміку,жести, при переписці у мережі згадуєш у якій позі він частіше всього сидів за комп'ютером, в якій кімнаті знаходиться, оці такі дрібниці ніби і нічого не означають, бо ми це робимо мимовільно, вже на автоматиці якійсь, але вони так залазять до голови, що ти нічого не можеш із собою зробити:) Ти просто сидиш сама в кімнаті, посміхаєшся і згадуєш дотик його руки :) А саме жахливе стається вночі, коли твій мозок бажає вже відпочити від самого себе,та на томість вмикається фантазія паралельно із спогадами і ти просто сходиш з розуму :)) Знов, у якій позі засипав, у якій прокидався, як виглядав з ранку. Не знаю в кого як, але мій мозок такі моменти найкраще запам'ятовує.
А ще торбує мене, аби це все було взаємно...це саме найважливіше! Взаємне бажання як найдовше зберегти оці такі крихкі стосунки...
Всім мирного неба та справжнього кохання !
