- Паркетні генерали , коли ж Ви народ почуєте,
Бо неначе серед хмар агнцями керуєте
А вони ж, живі…
Молоденькі вмирають,
А вони ж як ті троянди – квітнути бажають
Та що одним – воювати, то іншим – кров попити,
Та що одним – куля у серце, іньшим – ситне корито.
Сяє ще золотий батон… у руках кривавих.
Видко його в думках чорних, в душах плюгавих..
Ситно їсте , добре спите, керуючи,…кепкуєте
На усі боки кланяєтеся.. а народ - не чуєте.
Та за цеє буде Вам від Всевищого плата .
Згорить не Україна, - душа ваша й хата.
