" Забувши як дихати "
Ми розлучились. Мені стало боляче,
Він мене бив, своєю байдужістю!
Де ж ділось, почуття наше сонячне?
І я знову зустрілася з гордістю.
Я плакала. Він усім зраджував,
Вже і немав до мене відношення!
Свої речі десь там розвантажував,
У тієї що мала всепрощення!
Я вмирала. Забувши як дихати,
Він сліз жіночих ненавидів!
Я не знала, куди мені їхати?!
Аби уникнути, чужих мені наглядів.
Через час. Ми знову зустрінемось,
Нашій зустрічі недовго тривати!
Ти в надії, що ми може зійдемось,
Та я не хочу, цей шанс дарувати!
Автор: Валерія Скубій
