Вже ніби й сонце, але ще в тумані,
Вже ніби спека, але непостійна.
Ми від весни цієї, мовби п'яні.
І голови ніяк хміль не покине.
Щодня працюєм, здобуваєм кошти,
Клянем погоду, владу і буденність.
Хоч жить в гармонії, повірте, просто,
Та, в душах поселилася мерзенність.
Не від весни ми п'яні, а від люті.
Не сонце бачимо, а диск палючий.
Живемо, наче Богом вже забуті,
Немов провалля й справді неминуче...
