Не надо…
Меня не зови в белоснежные горы…
В подножьях вулкана ты лучше зажги мне костер…
Не быть мне - иною!.. познавшая вкус мандрагоры,
Не станет петь песен
о прелестях синих озер…
Остынь…
Не зови меня в мир, где прованские травы,
Обласканы ветром, слагают предутренний стих…
Желаю остаться рекой красно – огненной лавы…
Хочу захлебнуться
от бликов горящих своих…
Не смей! -
Паруса мои красные - в белое править…
Желаю - остаться… и ты – не изменишь меня…
Спиралью упругой… ее не пытайся – исправить…
Как минимум…
яростной вспышкой - Земного Огня!…
небезпечною тоді є оте, що ми звемо душею в людині. та за цю небезпеку не губити ж її? ні душу, ні людину? - ні пристрасна людина - небайдужа людина. а холодна душею - найстрашніша
Агидель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пристрасна людина - небайдужа людина. а холодна душею - найстрашніша
і хто той нерозумний, що прагне зупинити цей вогонь?!що йому не до вподоби ні тепло його, ні світло від нього, ні такі хвилі емоціності, чуттєвості, жіночності?!..
Агидель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаєте,як кажуть-"безпристрастие"-означає не схильний до зла..чи до гріха...відповідно..пристрастність-вважається небезпечною
колишня Ассоль, я набралася віри та сили.
вітрила оті маяком не тобі берегла.
я їх одягну, мов метелик барвистії крила,
і полум'м стану, який спопеляє дотла...
Агидель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно, філософічно, алегорично, категорично... 
