Працюй,працюй бо праця
Лише тебе лікує
Терпи той біль що рве серця
Бо він тебе гартує!
Нехай стікають по тівоїм чолі,
Мов лід холодні краплі поту
І заразну думку яка живе у тівоїй голові
Ти проміняєш на свою роботу!
Лиш вона ті ліки,щоб прожити із любовю
Яка в серце проникла - мов дим їдкий.
Та пройшов час і ти не відчуваєш більше болю
Ти став інший не такий…
У тебе заржавіла вже душа
І серце кригою скувало
Не думаєш про неї …Де вона??!!
Чи може вже нема тієї що тебе кохала?!
І прекрасну усмішку надії
Розлука стерла із твого лиця,
Нема любові - є просто глупі мрії
Які ти поховаєш,як поховав отець свого отця!!
І після цього страшного болю
В твоїй понищеній душі
Ніколи не буде вже спою,
Бо любов твоя лежить на двохметровій глубині!!!
