кажи собі:
(або ховай подарунки, або губи спогади
хай веселка усміхнеться коли ти розсіяний
хай балаклави одягають "стиглі" ворони
хай не гарячкують всі, хто живе мрією
він і вона
жили, любили, вмирали, падали
в ті часи, коли не потрібно було золота
але його подароване срібло стало звичаний металлом.
він і вона
мандрували, читали та літали
і їй не потрібні були банальні квіти
тільки його обійми, коли все і всі навколо дістали.
він і вона
вітали, мовчали, кричали
жили, не існували, в тиші, спокої
і все начебто правильно, так здавалось і має бути
він і вона
без заборон і без обіцянок
їхній любові навіть кволі заздрили
і визнавали клоуни - провисники заздрості і люті.
і знову повторюй собі:
(або ховай подарунки, або губи спогади
хай веселка усміхнеться коли ти розсіяний
хай балаклави одягають "стиглі" ворони
хай не гарячкують всі, хто живе мрією
і хай забудуть всі
навіть ті хто ніколи і не чув
не бачив, не снився і не зустрічав
всі буденні розмови про їх:
її - назавжди єдину,
його - навіки єдиного.
