Загляну. Проти.
Залиште з вітром -
Чинитиму супротив,
Чому ж так прикро?
А коли зорі,
Чому тоді удвох?
Поодинці все прозоро....
Одну зорю - і на скількох?
І дощ - не щастя?
А я його люблю...
Слова як листя-
Я й це переживу.
А як не схочу,
То піду з дощем,
Нічого не пророчу -
До сонця стану я лицем.
Бо сонце - зоря,
На нього дивляться удвох,
А я - прозора.
Мене любитимеш крізь дощ.
