…і блукає у пошуках рим
не почуте «люблю».
Оленка Зелена
Шалений біг… Нестримні маси…
Коловорот чумних епох…
Й Орфей гостює час від часу
В гаремах душ, де – дремний бог…
У нього доля – мов би наша:
Нараз жирує, то худить…
Як калапеця – гарна каша,
Як неотесана блакить.
І ось вистукує епіграф,
Снують метафори… І враз –
Впадає Ліра із пюпітром
В несамовитий нот екстаз…
А той скрипковий ключ – наївний,
Немов скажений, ллє і ллє…
Небесну музику чарівну,
Що і не втямиш, де ти є…
Чи то в концертній світлій залі,
Де чари ті щасливлять мить,
Чи у чуттів земних вуалі,
Де темна ніч чарівність снить…
І в неземних гортанних звуках
Блукає чарівне “ЛЮБЛЮ”…
Шукає рим і з небом злуку!
Неначе плуг свою ріллю…
І вже вони усі у небі…
Душа вже зм’якла… Випав ключ…
Він їй тепер уже не треба –
Її пошарпану не муч!
Та ось зникає вже наснага…
Чуття метафор, твердість рим…
Пошліть Орфею мить розваги:
Нехай Неаполь чи то Рим…
…І ось Орфей вернувсь з відпустки
І знову взяв до рук штурвал…
Його ми просим часто-густо:
“О, дай дихнуть, спини свій шал!”
…Та рими враз вірші знаходять,
Бо Ліра знову тішить муз,
Немов поета – пишна врода
Неперевершених Марусь..
08.01.2015
Кельн,ФРН
Спрпвді чуттєво і трішечки жартома
"З яким нетерпінням чекаю її,
Я з музою завше своєю,
Всі співи і думи,і жарти мої
Таємно нашептані нею..."(Л.Українка)
Вітаю з Водохрестям!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Мирославо! Могли б і не ситувати Лесю!
Адже своїх віршів такого плану вдосталь. Хоча б той,що я читав та відгук залишив!
Ох, шкода, Ліра до мене не долетіла... Хоча і зрозуміло - далекувато від Кельна до Українки...
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прилучу - дістане! Тим паче що, ми разом з тобою давно нічого не пишемо: тжео ти в Мюнхені, то я в Кельні! Може б у Німеччині давно вже створити філіал КП.