Холодом теплим охопить все серце,
Сонна весна принесе
Проблиски сонця у тіло,
Наповнене льодом твоїм.
Стрімкою сльозою льод потече,
Розстане усе - та залишиться холод.
А тіло проснеться неначе був голод...
З грозою до ранку прийде.
Залишу я подих, твій перший,
Легкий, невагомий...
До пізньої ночі блукає в мені.
Та сонце зійде і очистять все води,
Бруд ввесь земля забере.
Здавалося, вічно-квітучим човном
Пливли в океані з тобою.
Та був він всього лиш рікою,
Наповнений терпким вином.
