Глухоніма бездарна ніч.
Такої не люблю.
Вся у безтямі протиріч,
В хиткій кіптяві чорних свіч.
Сама собі болю.
Болить мені моя душа
Пекучим гострим болем.
Дала спромога одкоша
І повернуть не поспіша,
Назвавшись диким полем.
А дике поле поросло
Бадиллям-сухостоєм…
Те дике поле перейду
Чого б не коштувало.
Впаду-устану-побреду,
В знесиленні, все ж, добреду
Туди де Сонце встало.
