чи правильно ми робимо, коли йдемо
коли залишаємо одне і ждемо
ждемо чогось нового, незрівняного і простого
хоча у нас до цього було все найкраще і кайфове.
чи правильно ми робимо, коли гримаємо дверима
витираючи за собою сліди, кричимо останні слова і тікаємо без упину ?
чи правильно ми робимо, коли йдемо
йдемо стежками, тікаючи від проблеми
тікаємо від проблем
які для когось іншого - ніщо
а ми тікаємо, біжимо подалі
бо розуміємо, що творимо не те
що творимо не так
і не зупиниш це ніяк
чому не думаємо перед тим , як щось робити ?
чому жаліємо за тим, що вже ніколи не змінити і не повернути ?
сьогодні був один, а через тиждень тут вже інший
чому обманювати себе, коли і так все зрозуміло
для чого створювати проблеми, якщо можна жити, не завдаючи болі будь-якій людині
створюємо проблеми,
не даємо собі жити
просто жити
а не накручувати себе і не шукати що ж сьогодні натворити
вічно щось не так
вічно щось не те
кожен день - це шанс почати щось нове
забути про старе
відкинути все зле
але ж бо ні
так ми не вміємо
краще напитися
і все ми зуміємо
варто просто зробити крок угору
залишити усю ту ненависть, усю ту біль за собою.
не так стоїш
не так ти ногу підіймаєш
і ходиш зовсім ти не так
і руками не в такт ти махаєш
ти хвора вже
слабка, як нитка павутинна
давно в тобі ця біль росте і маштабно гинуть всі клітини
вбиваєш, знаючи, що не повернеш вже назад
не скажеш "стоп " і все піде у такт
прагнучи одного ти відмовляєшся від життя
ти кличеш смерть і розумієш, що вона близька
для чого мучити , для чого руйнувати ?
коли ти можеш просто жити і нічого не шукати ?
ти мовчиш
нікому нічого ти не скажеш.
і я мовчу
я розумію як це важко
важко тримати все в собі
не в змозі говорити те , шо в тебе на душі
не в змозі поділитися з людьми
бо це - занадто, навіть для такої, якою є ти.
мовчи, ж іншого виходу немає
що нам спіткало - те ми й маємо.
що ми натворили чи зробимо колись - залишиться між нами.
не дізняються всі ті, хто був до цього з нами в парі
а знаєш
як інколи мені важко промовчати
промовчати якраз тоді, коли я можу щось сказати
думати.
варто думати перед тим, як щось робити.
щось говорити.
варто думати завжди.
не після.
не наступної неділі.
а думати тепер.
думати в момент , коли ти робиш щось людині.
коли це стосується людей.
не має значення, яких людей.
не має значення чиїх людей.
не має значення кому
чи їй, чи йому
коли ти робиш комусь погано - це завжди приносить наслідки небажанні
людині властиво робити помилки.
властиво не думати перед тим, як щось робити.
людина так живе і хоче так життя прожити.
без помилок не відчував б смаку пригод
смаку життя.
насолоди від прийняття правильного рішення.
ми завжди робимо щось не так
говоримо не те
відчуваємо не те
в кінці-кінців, ми живемо не тим життям
нам здається, це життя проживемо ще разів зо два
а ні
не буде повторення
не проживемо ми ще раз
це наш останній шанс змінитися ще раз.
і якби не старались, не прагнули, не хотіли
що зроблено, те зроблено
не витреш, не виправиш, не зміниш
якби ти не хотів
якби сильно не жадав
якби би глибоко це все не ховав -
не заховаєш
ніколи не зітреш
змирися й пам*ятай
допоки
навіки
в могилі не заснеш..
ID:
538174
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 20.11.2014 02:46:54
© дата внесення змiн: 20.11.2014 02:46:54
автор: taniyaa
Вкажіть причину вашої скарги
|
