Все було набагато простіше.
Ти мене вже давно не любила.
Тільки я все старався тугіше
Напинати любові вітрила.
Хай в історію наше кохання
Увійде із тавром "заборона",
Бо у ньому було лиш чекання,
Планував я негідну для трона.
Ти сиділа в тім кріслі й брехала,
Щоб в теплі залишалися ніжки.
Тільки душу мою роздирала,
І ліпила із льоду ти сніжки.
Зачекай, все в житті відгукнеться,
До брехливих повернеться зрада.
Хай лиш коло назад провернеться
І почнеться твоя канонада.
Реквієм по коханню!
