У цьому світі,де всі колючі,
Де завжди повно людей-пружин…
Я всього лише мідний ключик,
Однієї з бетонних стін!
Ця стіна-це ти,твоя байдужість,
Полиново-м*ятна висота…
Образами намножена похмурість,
Я для тебе вічна пустота!
Ти мене не помічаєш вперто,
Ти мене відносиш до сліпих…
І між нами незворушно мертво
Тіні недомовлених моїх…
Слів,котрі не встиг тобі сказати,
Тепер вже не доводиться чекати
На прихід колись омріяного дива,
Воно приходить тільки з рецидивом
Старих понівечених драм…
У кожному із нас Шива,
І старий непокірний Саддам!
У цьому світі,де всі болючі,
Де завжди повно людей-пружин…
Де всі безжалісні і кусючі,
Я всього лише пластилін!
*Шива -у давньоіндійській міфології бог творіння і руйнації.
Ви все ж чекайте на дива! Дива... на те вони і дива, що іноді несподівано дивують...( пробачте за каламбур)... Бажаю вам якнайменше натрапляти на колючки... і чудових несподіванок!
