Твоїх очей торкнутись невагомості,
Теплом зігрітись твого імені,
І край покласти довгій невідомості
Так просто - розгадавши сни мої.
Щоразу рахувати пульс при зустрічі,
Неначе у далекій юності,
І, обмінявшись фразами черговими,
Знов маску одягти байдужості.
Ловити потай, при нагоді, погляд твій,
У схованки очима граючись.
Лиш на зізнання знов нема сміливості -
Кохаю, ні на що несподіваючись.
А потім знову нОчами безсонними
Про твої поцілунки мріяти;
І у пориві власної безсилості
Кімнату на кілОметри розміряти.
А, може, все ж набратися рішучості,
І просто на твій суд віддатися:
Карай чи милуй - тільки не мовчи!
Хоч можеш просто посміятися
Чи перевести все на милий жарт...
Та це для мене буде гірше страти...
Скарай на смерть! Та тільки не мовчи,
Бо більше вже не можу я чекати...
