Поток сознания и тяжесть боли
Неведомы лишь маленькой собаке Молли
И грусть разлуки пережить
Дано не каждому так быстро,
Что б перекрасить жизнь в другие краски.
И сколько я смогу прожить без ласки,
К которой я привык, наверное на век,
Готов я хоть лепить с тобой в песочке паски,
Но не могу без губ твоих.
Я сочиняю строки эти,
Пусть их несёт по миру ветер,
Прихватит боль души, отдаст её неверным.
ГОСПОДИ, ну что я должен делать?!!!
Хотел я душу сдать в аренду Люцеферу,
Пусть забирает вместе с сердцем,
Оно мне только жить мешает.
don_Artemio відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не читай...
О вкусах не спорят. Нет, так нет... просто хотелось выразить то что наболело... Какие смог подобрать слова, такие и подобрал. почитай мою инфу "о себе".
Оценка поэта: 5 Перші два слова вірша добре характеризують його всього. Можливо його треба було писати взагалі без рими, у форматі білого вірша. Але те, що є добряче б'є по емоціям. Ріже й колить.