Як жаль: не ті уже городи зовнішньо,
Бо їх покинула зелена муза.
Буріє-сохне безголовий соняшник,
Спустошена сивіє кукурудза.
Жерстяно пошепки щось кажуть вітрові
(А більш ніхто сюди тепер не ходить).
Так голо-порожньо.
Й вони – обідранці
Безсило торсають свою свободу
Старечим листям.
А вона з досадою
То одбивається, то ніби манить…
І знову щось мені оце нагадує…
І справді.
Зараз так живуть селяни.
