|
Життя в дурмані,
Страшне буття,
Ранком в тумані,
Йде каяття.
Душа горить,
Вогнем палає,
Мовби ще мить,
Та смерть здолає.
Хоча б краплину,
Ще похмелитись,
Там знов без впину,
Їй покоритись.
Навіщо жінка,
Навіщо діти,
Хоч вона гірка,
Та треба пити.
Мозок диктує,
Печінка просить,
А смерть чатує,
Багатьох косить.
Сьогодні ще,
А завтра кину,
Це все пусте,
Немає впину.
Блуд нападає,
Сміється в очі,
Когось шукає,
Він серед ночі.
Не хочуть ноги,
Вже ходити,
Що за дороги,
Почав блудити.
Усі не в милість,
Що за життя,
Чого вмостилась,
Геть те сміття.
Відкрив вікно,
У прірву крок,
Лиш загуло,
Комусь урок.
Клята згубила,
Не встиг здолати,
Було не сила,
Їй відсіч дати.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/498-zhittya-v-durmani.html
ID:
471057
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.01.2014 14:06:21
© дата внесення змiн: 08.01.2014 14:06:21
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
