Життя іде,летить,минає
Ідуть разом із ним людські думки
Комусь,можливо,січень заважає
А іншому спекотно і вночі
На жаль,у кожного із нас свої турботи
Комусь образно за заточені ножі
За віданні кинжали жаба душить
А хтось синів ховає уночі
В когось серденько рідне розриває
Бо бачить батька на закаті днів
Кому ж це легко?
Та не в нашім праві відповідати за чужі роки
Хтось ображається через якісь дурниці
В когось від ладу голова тріщить
Комусь важливо врешті-решт змінити
І вирішить до кого ж вже піти
До кого голову схилити ми не знаєм
Добром за доброту платить не гріх
Та шкода,небагато тих хто про це знає
Всіх інших вабить пустоглавий сміх
Комусь замало одягу та глянцу
Хтось любить шмаття на людей мінять
У інших все життя,немов змагання
Хто кого швидше зможе розмінять
А когось тішить думка про кохану
А іншому б її лише за руку потримать
Не цінимо того що зараз маєм
Оціним-коли будемо втрачать
Так і живем,коли людина поруч
То ніби зможемо без неї ми прожить
В пориві гніву роздаємо сльози
Та інколи, вже слів не повернуть
В бажанні змін на краще,не вбачаєм
Кого втрачаем,а головне "за що?"
Хіба ми з того доброго прибутку маєм
Лиш клопоту зібрали у мішок
Мішок на плечі,на горбату спину
Бо від такої ноші сколіоз
Лиш такий батько,не зіпсуй дитину!
Не розкажи їй потім про любов
Це не мораль,і не повчання слабих
Тільки лиш розум може заважать
Читать цей вірш душею,бачить між рядками
Про те що так важливо помічать
Просто не треба грать в безглузді ігри
Бо люди не раби усіх земних
Цінуйте кожну прожиту хвилину
Бо будьте впевнені,її не повернуть
ний 
