Теорія. Христос «проти історії»
Історія як досвід постійно всиляє нам непевність у новому якісному житті. Попередній досвід обтяжує нас, стає ментальною блокадою, перешкоджає наверненню (зміні) на нове життя. Песимістична фраза «все уже було, нічого немає нового під сонцем» не тільки всиляє невір’я у Новий світ Царства Небесного на землі повертаючи нас до язичницької «циклічної історії», а й гальмує перехід до «лінійної історії» чи пак антиісторії яку приніс Ісус Христос (антиісторії, бо нескінченний всепрощаючий (оправдує якби забуває наші минулі помилки) Бог має безконечну новість).
Ісус кличе згори, немов подає нам руку зверху. Людська ж природа зі страху переважно опускає голову вниз чи дивиться назад. Христос закликає до світлого нового майбутнього, яке немає нічого спільного з минулим. Він пропонує відштовхуватися від дитячої довіри, яка завжди забуває образи і спрямовується на добре, безпечне вперед.
«Проти історії» це не «кінець історії», а навпаки вхід у наскільки нову історію, що вона перестає бути історією, а стає лише незмірним щасливим тут і зараз і в майбутньому, і майбутнє нуртується тут і зараз, і навпаки тут і зараз містить у собі світле майбутнє.
Теорія стиснутої суті (теорія невидимого багатства)
Навіть будь-який камінчик не може бути просто камінчиком, він має в собі певну часто приховану суть - має призначення, гармонійну форму, когерентну до чогось будову, потенцію, майбутнє, минуле, відношення, живі молекули... Людина і того незримо більше містить в собі, правда часто у запакованому, незримому оку вигляді. Річ (людина, слово чи процес в тому числі) є символом що криє в собі значно більше. Що говорить ця річ, що вона в собі містить, і що врешті вона означає для мене особисто??? Давайте розпакуємо, розкодуємо це багатство, кожен для себе так як зуміє це побачити. Біблійний аргумент: Царство небесне уже серед вас.
Теорія викриття (теорія прелиплих жуйок)
Це теорія щирості. Кожна людина тримаючи свій стіл чистим лиш на виду, насправді під столом приклеює вижувані жуйки. Прихована пакість - стає основною причиною закулісних домовленостей, злочинства таємних змов. Головне наважитися перевернути столи, викрити себе перед всіма. Приліпити гумку і приховати це - зло, приліпити її перед всіма - дитячість. Відкриті рани загоюються швидше. Біблійний аргумент: Адаме чому ти заховався?... Будьте як діти.
Теорія концентрації на вищому (теорія скелелаза що змушений хапатися за вищу точку)
Це трансидентальна теорія виходу. Застрявання на дівчині скажімо при неврологічній закоханості це деструктивна, руйнівна психологічна проблема при якій хлопець практично сам себе зїдає. І все через те що застряває, робить з обєкту закоханості Бога, відтак опускає себе нижче свого призначення. Так чи інакше людина має хибу стреміти до речі що є нижчою за неї, щось схоже до язичницького негідного поклоніння. Теорія вказує на трансиндентальну природу особи яка покликана підніматися вище (мрії, вияви свободи до чогось високого, вищого за ню саму), це як скалалаз який аби втриматися мусить чіплятися за точку що знаходиться вище рівня йоогго голови. У випадку з дівчиною хлопцеві просто потрібно сконцентруватися на екзамені чи на розвитку своїх чеснот чи на свому покликанню чи інших високої гідності речей. Втекти (в позитивному сенсі цього слова, не в сенсі ескейпізму) до свого, втекти до вищого. Дівчина в бібліотеці на вас зверне увагу лише тоді коли ви забувши про неї у захваті бубнячи переймитися книжкою. Здобути вище, а все решта додасться. Біблійний аргумент: Перш за все шукайте Царства Небесного все решта додасться.
Теорія: Вибір в предистинації (свобідна напередвизначеність)
Теорія кохання. Небеса хоч і не позбавляють нас свобідної волі, але цей наш свобідний вибір робиться в лоні уже визначеного згори (так уже записано в книжці на небесах). В тому й полягає наша абсолютна свобідна воля, що вона підстраховано безмежною Любов’ю згори. Небо більше любить нас за нас самих, і з позиції недосяжного для нас бачення, краще знає хто нам потрібний. Заслуга цієї теорії, в тому що вона наважилася припустити творення Богом добра людині всупереч згоди самої людини. Біблійний аргумент: жодна волосина на голові вашій не може без Мене впасти.
Теорія нападу і захисту (теорія футбольної гри)
Життя як гра у футбол. Команда складається із нападників і захисників, напад це гравці що творять віру, захисники – творять мораль. В житті важливо не пропустити, але ще важливіше забити. Бувають команди, які багато пропускають, але за рахунок своїх швидких і поворотких, часто по спортивному наглих нападників виграють гру. Нажаль більшість команд хоч і твердо тримають захист, але так мало забивають; втрачається видовище гри. В кого який стиль, як то кажуть, але я б робив ставку на напад. Біблійний аргумент: все можливо хто вірує. Біблійний аргумент: любов покриває множгсво гріхів 1 Петра 4. 8
Теорія любові як суті (теорія суті життя)
В суті між людьми немає конфліктів і проблем. Всі незгоди через змінні та кінечні форми. Володар суті й змісту всякої речі є Бог. Суть світу – це любов. Любов це те що залишиться коли забрати все зайве (форми, нашарування, маски). Любов взагалі залишиться коли все згорить, бо не тільки нею все створене, її поміщає все що справді живе. Суть в правдивому, недоторканому стані при якому відбувається постійне творення і дарування для когось.
Теорія всюдисущих сердець
Якщо придивитися на камінчик то побачиш що він схожий на сердечко. Кожен камінчик під певним кутом, схожий на сердечко. Все що є в світі схоже на сердечко. Весь світ є сердечком. Весь світ є Любов’ю.
(Співавтор Настя Кондратенко)
Теорія ходіння по озері (теорія позитивного підходу)
Теорія віри. Всі люди на світі ведуть тільки дві категорії розмов. 1.про те як вони підуть по озері 2. і про те, як неможливо ходити по озері. Ця теорія про боротьбу зі сумнівами.
Біблійний аргумент: Петре чому ти засумнівався.
Теорія Божого парадоксу (теорія антиномії, теорія переверненого Світу, т. навпаки)
Христологічна теорія. Від Бога нігде неможна заховатися так як і від Його любові. Парадоксально, але перший хто попав у Царство Небесне це розбійник. Той перший спасенний, що висів по ліву сторону на хресті точно знав, що в ніяке Царство не попаде, через те і промовив «хочаб мене там ЗГАДАЙ».
Якщо ви щось знаєте – то це не Бог. Він все не так як ви думаєте. Він парадокс, який ніколи неможна розгадати чи прорахувати. Бог завжди обкрутить і обжартує вас; завтрашній день буде всяким тільки не таким яким ви його собі задумали. Гумор нате й гумор, що завжди виводить за рамки звичного бачення. У Бога велике почуття гумору!
Теорія: «Любов як щось більше» (Теорія незнаності)
Багато пишуть що любов це жертва; любити то віддати себе, богослови кажуть «о це любов, а оце не любов». Але з реального життя кожен може дати купу прикладів, які засвідчать що богослови помиляються. Скажімо чоловік думає тільки про себе і зовсім не вписується у моральні та етичні норми, він відбирає цукерки у власних дітей. Але шлюб тримається, в них все добре. Що є клеєм, де там любов? Невідомо, але вона там є.
Я б сказав, що любов щось більше за це все, щось більше за все видиме і за всі здогади і ми не знаємо що таке любов. Любов не можна помістити у якесь визначення. Бо якщо я знаю що таке любов то наглію припустити що любов може поміститися у моїй голові. Для чого мені тоді жити, пізнавати якщо я все знаю. Такі зарозумілі погляди священиків є применшенням любові і виходять з того що людина хоче бути для себе богом і все контролювати, людина обнагліла стверджувати що знає про те що її створило, хоч цього неможливо знати в принципі, чисто з природи речі.
Теорія апофатична, проти детермінізмів та інших форм зарозумілостей. Найбільш контраверсійна зі всіх моїх теорій.
Теорія драми (одна з теорій позитивного бачення)
Деякі ненавидять коли все добре. Люди розлучаються без будь якої причини лиш для того, щоб спробувати щось нове, або щоб потім зустрітися. Людина таки хоче бути нещасною, щоб тужити (і надіятися) за щастям. На підсвідомому рівні шукають проблем (пригод) аби жити було цікавіше; аби дихати на повні груди – на дві легені сліз смутку і сміху радості. Не повинен бути happy end, драма не повинна приводити до чогось доброго, щастя в самому процесі драми, в самій драмі. Якщо ви у когось закохані без взаємності (трагедія), то не підходьте до цього прагматично, а побачте, що цієї трагедії могло б і не бути і ви б далі жили своїм сірим життям. Контрастніший душ життєвих перепетій, пробуджує і дає відчути що ми живі. А головне з драми не тільки походить інтерес до життя, а й народжується подивування (і навіть трансиндентність взагалом) адже вона завжди показує що життя зовсім не таке як ми про нього думали.
«Справжній спокій» це кольорове життя у всіх його, в тому числі і некомфортних вимірах.
Теорія заскарузлого погляду (заскарузлого погляду як завуальованого атеїзму)
Найбільша помилка людини в тому що вона думає що все знає. Зауважмо все в нас розглядається в одній площині (знаній нам і зручній тому безпечній, створився такий собі наш маленький світ, де ми є собі Богами, світ з якого не хочемо виходити і визнавати, що ми богами не є). Наша площина яку ми привласнили звичайно швидко стає нецікавою, адже застрягнути на чомусь - це перестати бути дітьми (перестати бути покірним Вселенській Вселенній). Всі біди від одноманітного бачення, споглядальний світогляд «оце так і не інакше, я лиш правий» є прихованим атеїзмом, бо таким чином людина намагається стати тоталітарним авторитарником (Януковичем, Лукашенком, Сталіном. Гітлером…) над дійсністю (і це незалежно від форм, буває – в державі, в Церкві, в сусідах, в собі).
Насправді людина не створена для точних відповідей на точні запитання. Людина не створена щоб бути досконалою. Математична «досконалість» не є когерентним сутності особи, сутності яка завжди є духовною. Вихід із суспільних та політичних катастроф у визнанні нашої вселюдської недосконалості (примирення з тим що наш ближній може помилятися, це було б загальною сповіддю і каяттям суспільств, це вирішило б суспільні суперечки які заважають нам дальше розвиватися – питання червона армія-УПА, Європа-Росія…). Гумор і радість в поміч.
Теорія самодостатності жертви (пропротистантська анти хепіендна концепція)
Одне з найбільших відкриттів у моєму житті.
В одній з християнських оповідок розповідалося про одного, здається, сирійського святого. Він був найбагатшою людиною в окрузі і ніколи нікому не відмовляв. Пороздавав милостиню так що залишилося тільки один кінь і того коня віддав на прохання бідного збрехавши що ще має коні для себе. Його сімя голодувала, жінка почала його ганити. А він все терпів, і душа його раділа з того, бо він відчував Бога. В кінці оповіді справжнім скарбом виявилася його дочка яка вийшла заміж за багатого і головний герой знову розбагатів. Ітут власне теорія заберає ту хепіендну кінцівку, бо вважає що хепі енд знижує сенс, солодкість жертви для когось (адже насправді жертва для когось є самодостатньою в собі). Кожен хто жертвує для когось уже є винагороджений, адже якщо любиш щиро то це і є рай. Теорія веде до того, що Царство Небесне поміж нас, тут зараз і тепер. Теорія бореться із прагматизмом, забирає спокусу очікувати винагороди за свої добрі діла. Тут ніхто не каже, що винагородження немає, але воно не обов’язкове і добре було б навіть якби його не було.
Найконтраверсійніше що випливає з теорії це те що Ісус Христос міг і не Воскресати, але Воскрес із природи Себе (тобто Христос до воскресіння той самий Христос, а воскресіння це тільки вияв. (Хоч в той же час я не сперечаюся з католицькою концепцією, що Воскреслий Христос вже інший, той що перейшов ад і перемінив світ і залишив по собі Духа Святого)).
Цікавим виявилося те, що разом зі мною так думають мільйони і мільйони людей протестантського світу. Теорія допомагає не вигадувати собі зайвих хрестів, які перешкоджають розвитку. Мені дане розуміння принесло політичний успіх і осучаснило мої погляди (подібне вчення у протестантів є причиною економічного розвитку скандинавських країн).
Теорія кривих дерев (антиперфекціоністська теорія)
Часто ми хочемо щоб все було прямо і просто. Але як каже народна мудрість в лісі найбільше кривих дерев. А точніше вони всі криві. Якби ми змирилися, що всі люди не досконалі (вони по природі своїй часто помиляються) то нам всім жилося б значно легше. Дерева криві, але десь в тому краса, може й досконалість.
Теорія Кохання з християнських чеснот
Полягає в тому, що справжнє кохання між хлопцем і дівчиною в своїй суті завжди походить лише із справжньої Божої любові, яка має яскраве вираження у християнських чеснотах. Іншими словами якщо ми любимо когось то глибоко в підсвідомості виключно через її/його доброчесність, стриманість, щедрість, старанність, лагідність, доброзичливість, смиренність.
Теорія різносторонньої комунікації
Егоїзм чи взагалі депресія починаються із застрягання на чомусь одному. Аби відбувалася постійна трансенденція, постійних вихід із всобізастрявання мало займися чимось конкретним чи цікавитися одного типу людьми. Потрібно здійснити outbox, вихід у широкий світ за допомогою спілкування з якомога різноманітнішими людьми (різноманітними світами) з яких і народжується цікавість до життя. Теорія діє при справжній комунікації – прикладанні зусиль для того аби наважитися зрозуміти інший світ.
Теорія смерті об’єднавчої (христологічна теорія)
Суть теорії полягає в тому, що у будній час затьмарення розуму кожен живе в собі і нічого не помічає; брати, сестри забули один одного. Але раптом коли вмирає такий щедрий, дбайливий до них тато, якого вбивають ні за шо інше як за ту його доброту. Брати і сестри не змогли стримати сліз свого серця і знову об’єдналися – так створилася Церква (а та сила жалю, милосердя що вела їх, була названа Святим Духом).
Рідний, близький, лагідний, хороший друг, не кинув нас, а за нас мучився і помер. Він не страждав за юдеїв чи християн, тоді християн ще не було. Він мучився на хресті за нас всіх.
Теорія крутизни (теорія тринітарного розрішення)
Часто звикли слова «бути крутим», «дивись який він крутий» сприймати у негативному світлі, так ніби от він не такий як всі і відривається від інших, бо крутий. Але насправді, щось нас заставляє сказати що ця чи інакша людина крута в тому чи іншому. Теорія говорить, що той хто крутий має наділену від Бога харизму крутизни і це є великим даром і добром, а насамперед виявом надихаючої краси. Той хто визнає крутість (красу тої чи іншої людини) той теж має дар в собі, оскільки магнітить (бо теж тоді отримав у дар внутрішню красу). Той хто визнає пропускає через себе і віддає назад крутому (тому хто володіє красою в собі), який тільки таким чином може визнати красу в собі (подякувати) і звеселити нею ще когось. Образ володіючого, визнаючого і самеї краси є образом співжиття Присвятої Трійці, в якій відбувається визнання і дарування іншому.
Теорія романтизму
Романтизм це стремління до ідеального, чистого, це вираження віри, ірраціональний, ідеалістичний підхід, сповідування цінностей, які протиставляються «сірим будням», матеріальним цінностям, в тому числі прагматизму, а також політичній діяльності та іншим «серйозним заняттям».
Романтика це інтимний, нестандартний, часом героїчний супроводжуючий високими почуттями вчинок, який здатний дивувати та надихати.
За романтику ніколи не соромно, бо це частина промислу Божого щодо людини на землі. Природньо, що кожна людина стримить до романтики. Найбільший невиправний романтик це Бог. Найбільший романтичний вчинок який коли не будь був здійснений на землі, це смерть Ісуса Христа на хресті за грішних людей.
ID:
468819
Рубрика: Проза
дата надходження: 27.12.2013 21:21:37
© дата внесення змiн: 16.02.2014 19:46:30
автор: Андрій Дацків
Вкажіть причину вашої скарги
|
