Так що ж людину відрізняє від жлоба?
Чи в нього є якісь фізичні риси,
Чи може в нього лиса голова,
Чи ж підла морда, як у криси?
І ніби жлоб така ж людина,
От тільки інший погляд в нього:
Буває, що нап’ється, як скотина;
Буває, що візьме до рук чужого.
Жлоб живе в трикутнику своїм:
Супермаркет, телевізор та робота.
Щось інше, то для нього грім.
Він же не козак, а лиш голота.
Коли наш жлоб в жлобиху закохався
І їх піймало у кохання грати,
Інстинкт природній вверх піднявся
І в них з’явились жлобинята.
Й прийшла у світ нова людина,
Ще без жлобства в крові своїй.
Але ж суспільна павутина
Обвила їх, як хижий змій.
Жлоба виховують всім світом:
Батьки, суспільство, партія і преса.
В кінці малий ламається під гнітом
І в нього лиш жлобовські інтереси.
І через слово мат лунає,
Й окурок кине на дорозі.
Та про людське він ніби знає,
Але ж жлобізм трима в облозі.
Лиш грань тоненька розділяє
Й на шлях жлобства легко ступити.
І хто в собі жлобізм пізнає –
Не має серед нього жити.
