Пролетіли в кайданах роки,
Рахувати ніхто не збирався,
Зникла Січ і дороги лягли,
До принижень, але не до братства.
Рвала шляхта, «брати» - москалі,
Бо хотіли єдиного царства,
Та були запорожці тоді на землі,
Українське було тоді братство.
А тепер запорожців давно вже нема,
Є нащадки дідів з «оселедцем»,
Нехай родиться світ, щезне клята чума,
Яка наші серця сипле перцем.
Обнімімось, брати, станьмо всі у ряди,
Щоб Дніпро відгукнувсь заповітом,
Залишімо чіткі після себе сліди,
Українцям прийдеться тут жити!
Правильний заклик! Але заважає те, що дуже багато "козаків" бачать себе тільки гетьманами і на меньше ніяк не згодні... Не до об"єднання їм, захлопотаним своєю власною величчю.
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословіть дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Тарас Шевченко
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
