Чому пишу, навіщо відкриваю душу?
Я олівець беру, я знову мушу.
Я знов і знов в думках своїх.
Навіщо все оце сьогодні? Просто сміх!
Кому вірші? А взагалі-то - чом би й ні!
Мабуть комусь в пригоді стануть ці думки.
Моя журба, мій сміх і сльози, самота,
Моя окрилена мрійливиця душа!...
Я подивлюся на красу своєї Батьківщини,
На золоте, безкраїв поле України.
На небо, чисте небо голубе!
Та пишіть олівець – життя іде!
Липень 2007
