Про Україну говорили і говорять,
Про її землю, волю, про людей,
Про те як було й стало важко жити,
Про все, що ще торкається дилем.
Козацтво всі згадають і свободу,
Всі перемоги і поразки всі,
Той вічний дух і відчуття польоту,
Що панство не зламало у душі.
Кріпацтво не забудем ми ніколи,
Як в ярма запрягли наш народ,
Тернистий шлях до волі завжди буде,
У пам'яті, як гасло всіх свобод.
У пам'яті залишаться і війни,
Ті дві жахливих світових війни,
Які зламали долі сотнів тисяч,
І кров'ю наша землю залили.
А потім ми згадаєм ще розруху,
І геноцид, людський голодомор,
Як тяжко було вижити в ту пору,
Верхівки ще не дбали про народ.
Та Україна встояла, піднялась!
І незалежність має стільки літ,
Нехай її тернистий шлях чекають,
Здолаєм все, народе славний мій.