поверхні сповзлися докупи у травень,
знову він п ́яний з газоном в долонях
наші шукання таврує по знаках
дорожніх, і в жестах своїх же німих.
а ми
сортуєм відсотки узбічь вимиранням,
пускаємо травню повітряні кулі
у простір склепінь міліардів мостів,
розведених так, що єднанню не статись.
там морок торкне животи пароплавів,
коли ті набрякли й лежать в роздоріжжях,
наївшись неправди, що ми відтворили,
і травень на тих пароплавах відчалить.