Ще досі я твого листа чекаю,
Звикаю до картин нічних...
І кожне слово в пам'яті гортаю,
Коли сиджу на лаві запасних.
Все так фатально в пам'яті зникає,
На міражі розсіює туман.
І в спогадах тепер брутально лає,
Моя душа той пройдений лиман.
У казку заховався тихий вечір,
Ніхто на лаві більше не сидить.
І не обіймеш вже мої холодні плечі,
Час не вертається, а лиш вперед біжить.
