Спалах нот на блідому фоні,
Тонкі пальці творять джаз
Музи ржуть,як ті дикі коні
Й кентаврами стають враз...
Сплелась тихо мелодія душі,
у ритм з лютневим повітрям,
Тиша... поснули крики майже всі
до початку нового літа!
Цілуючи ноту як коханку,
він творить музику небес,
Без слів,до самого світанку!
Чекає як одинокий пес.
Обіймає очима ті ноти,
Танцює під джаз танець свій,
І так кожної горе-суботи
Не боїться смерті “ Навіки твій”
І плаче він,і сміється дивно,
і пестить терпко той інструмент,
Раптом.Серце стиснулось сильно,
над головою смерть,як диригент!
Тихо сміється востаннє піаніст,
Третя година музичної ночі,
Улюблена справа,він реаліст,
мить,і навіки закрились очі!
Та це не кінець його гри,
Мить - це теж маленьке життя.
Гучніше звук. На раз два,три,
Останній акорд без вороття...
