Почути голос твій й забути, що живу.
Розбити день свій відголоссям на хвилини.
На кроки . Вдих і видих. Половини
Душі і серця. І тії людини,
Що все життя так переполовинив,
і все, що безоглядно так люблю.
Побачити тебе і розчинитись в миті.
Із нею злитися в єдиний жмут тепла,
Що огортає кожен клаптик тіла
І заспокоює... Так боязко, невміло.
Мов теплим воском , кров’ю розлилась
Моя любов , росою ранків вмита.
Відчуй мене. Відчуй усе, що змовчу,
Чого ніколи не зроню із вуст.
Усе, що крізь роки несу,
Чим дихаю і чим живу,
Я донесу, не надірвусь,
Бо я любила...
І люблю тебе.
До болю.
